Постанова № 37127391, 29.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29 січня 2014 року Справа № 814/74/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О.А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовом

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул.Нікольська 46, м.Миколаїв, 54001;

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ім.Ольшанського", вул.Фрунзе 128, с.Лимани, Жовтневий район, Миколаївська область, 57283;

про

стягнення пені в сумі 2447,29грн.

Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) пред’явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ім.Ольшанського" (відповідач) донараховану суму пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 2447,29грн.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, про причину неприбуття суд не повідомив. Правом, передбаченим ст.49 КАСУ не скористався, письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є суду не надав.

Відповідно до ст.122, 128 КАСУ справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи суд, - встановив:

Господарський суд Миколаївської області Постановою від 10.06.07р. по справі №16/318/08, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ольшанського на користь відділення Фонду 6341,03грн. адміністративно-господарських санкцій та 106,68грн. пені, (всього на загальну суму 6447,71грн.) передбачених ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ) за невиконання на протязі 2007р. нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач сплатив вищезазначену заборгованість в повному обсязі тільки 17.10.13р. про що свідчить виписка ГУДКУ по Миколаївській області від 17.10.2013р.

В обґрунтування свої вимог позивач послався на пп.3.4, 3.6 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.07р. №223 (далі Порядок №223), згідно якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу) по день фактичної сплати суми боргу (частини боргу) включно за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Відповідно до Порядку №223, позивачем була донарахована пеня відповідачу в сумі 2447,29грн. з розрахунку на дату подання позову.

Розглянув матеріали справи, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Так, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України (далі ГКУ) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З аналізу ст.20 Закону №875-ХІІ та гл.26 ГКУ вбачається, що адміністративно-господарські санкції та пеня нарахована на адміністративно-господарські санкції розглядаються пов'язано.

Якщо питання про їх стягнення було вирішено судом, продовження нарахування пені та її стягнення є таким, що суперечить принципам справедливості та пропорційності.

Відповідно до частини другої ст.20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач у примусовому порядку за рішенням суду сплатив позивачу адміністративно – господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році й тому, на думку суду, його зобов’язання за цим рішенням виконані.

Суд вважає, що встановлення заборгованості за вказаними санкціями закінчується рішенням суду, яке набрало законної сили, а після чого починається стадія його виконання.

Стягненню підлягають суми, які зазначені в рішенні суду та у виконавчому документі.

Якщо позивачем допущено нове порушення ст.20 Закону №875–ХІІ, а саме ним не виконаний норматив робочих місць та порушені терміни сплати адміністративно – господарських санкцій, це є підставою для звернення до суду з позовом про примусове їх стягнення.

Зазначена правова позиція також підтримана судовою практикою (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013р. по справі №К/9991/37978/11, Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011р. по справі 2а-7356/09/1470 тощо).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено суду обґрунтованість свого позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.