Постанова № 37125848, 04.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа №811/3801/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПолФа»

до відповідача: Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПолФа» звернулося з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000981500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 357,50 грн., у тому числі 74 686,00 грн. основного платежу та 18 671,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000991500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98 026,25 грн., у тому числі 78 421,00 грн. основного платежу та 19 605,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правочини укладені між ТОВ «ПолФа» та ТОВ «Шоковіта» мали як реальний, так і економічний зміст, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за вказаними взаємовідносинами. Також позивач вказує, що недійсність правочинів між ТОВ «ПолФа» та ТОВ «Шоковіта» не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами того, що такі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки в ході перевірки не встановлено факту передачі послуг від ТОВ «Шоковіта» до ТОВ «ПолФа» у зв'язку з відсутністю технічних можливостей надання послуг ТОВ «Шоковіта», у зв'язку з чим позивачем завищено валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Шоковіта» у перевіряємому періоді.

У судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 04.02.2014 р. представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, яке письмово погоджене представником відповідача (а.с.117, Т.3).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 04.02.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.118, Т.3), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2013 року посадовими особами Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі направлень №000023, №000024 від 18.07.2013 р. відповідно до наказу №34 від 17.07.2013 р. (а.с.174-175, Т.2) проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПолФа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої складено акт №20/2204/23695803 від 23.07.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення ТОВ «ПолФа», на думку відповідача:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78 421,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 2 793,00 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 75 628,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит у сумі 74 686,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року у сумі 2 660,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 25 707,00 грн., за листопад 2012 року у сумі 46 319,00 грн. (а.с.26-47, Т.1).

На підставі акта перевірки Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000981500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 357,50 грн., у тому числі 74 686,00 грн. основного платежу та 18 671,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.48, Т.1);

- №0000991500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98 026,25 грн., у тому числі 78 421,00 грн. основного платежу та 19 605,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.50, Т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Шоковіта», які на думку Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не носять реального характеру.

Судом встановлено, що відповідно до договору №040912-тр від 04.09.2012 р. (а.с.55-57, Т.1) ТОВ «Шоковіта» надало ТОВ «ПолФа» послуги з організації перевезення вантажним транспортом вантажу замовника, зокрема, у вересні 2012 року на суму 15 960,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 660,00 грн., у жовтні 2012 року на загальну суму 321 575,00 грн., у тому числі ПДВ - 25 707,00 грн., у листопаді 2012 року на загальну суму 277 915,00 грн., у тому числі ПДВ - 46 319,13 грн., що підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними (а.с.58-64, 74-78, 85-89, 97-130, 155-161, 172-250, Т 1, а.с.1-39, Т.2, а.с.29-31, Т.3).

Оплату послуг ТОВ «ПолФа» здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.66, 91, 93, 95, 96, 163, 165, 167, 169, 171, Т.1).

За вказаними господарськими операціями позивачем віднесено до складу валових витрат суми: 13 300,00 грн. - за ІІІ квартал 2012 року, 360 130,84 грн. - за ІV квартал 2012 року, а також до складу податкового кредиту суми ПДВ: 2 660,00 грн. - за вересень 2012 року, 25 707,00 грн. - за жовтень 2012 року, 46 319,16 грн. - за листопад 2012 року (а.с.130-158, Т.2).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Зі змісту довідки з ЄДРПОУ встановлено, що видом діяльності за КВЕД ТОВ «ПолФа» є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель; покрівельні роботи (а.с.13, Т.1).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у період з вересня по листопад 2012 року ТОВ «ПолФа» придбавало будівельні матеріали (плити та палі), транспортування яких від постачальників до покупця здійснювалося ТОВ «Шоковіта», в обґрунтування чого до суду надано копії видаткових накладних на придбання товарів (а.с.67-73, 79-84, 131-154, Т.1, а.с.41-129, Т.2).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищевказані витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Шоковіта» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ПолФа».

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних, виданих йому ТОВ «Шоковіта» у перевіряємому періоді. Водночас, ТОВ «Шоковіта» на час видачі податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мало обов'язок виписувати податкові накладні (а.с.162, Т.2).

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Також, відповідач під час перевірки дійшов висновку про те, що правочин позивача з ТОВ «Шоковіта» є недійсним, оскільки, на його думку, вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Із системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, які покладені в основу для визначення позивачеві податкових зобов'язань, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Шоковіта». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000981500, №0000991500 від 06.08.2013 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 913,84 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПолФа».

Керуючись ст. ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000981500 від 06 серпня 2013 року, винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПолФа» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 357,50 грн., у тому числі 74 686,00 грн. основного платежу та 18 671,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000991500 від 06 серпня 2013 року, винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПолФа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98 026,25 грн., у тому числі 78 421,00 грн. основного платежу та 19 605,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПолФа», код ЄДРПОУ 23695803 (27500, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул. Леніна, 41) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 913,84 грн. (одна тисяча дев'ятсот тринадцять грн. 84 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт