Рішення № 3712206, 31.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/23

31.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»

до закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 15 026,13 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Дем’яненко М.В. –представник за довіреністю № 5 від 01.09.2008 року;

від відповідача: Риков О.О. –представник за довіреністю № 18 від 03.01.2009 року.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та Захист»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про стягнення 15 026,13 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.05.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір № 02/ОП/05/2007 облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів, предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування перестраховиком (відповідачем) частини відповідальності перестрахувальника (позивача), прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), що укладені на підставі правил перестрахувальника.

У відповідності з п. 3.1 договору перестрахування, перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі відповідно до встановлених цим договором квот.

Позивачем було передано відповідачу у перестрахування, згідно з рахунком бордеро премій №7 від 01.12.2007 року за період з 01.01.2007 року по 30.11.2007 року, ризик за договором страхування №10/17-0732, що укладений закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та Захист»з Чикалом Адамом Васильовичем на період з 29.11.2007 року по 28.11.2008 року.

За перестрахованим договором відповідач отримав відповідну перестрахувальну премію в розмірі 1 699,21 грн.

19.06.2008 року до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування №458/08 звернувся страхувальник Чикал А.В. Підставою для звернення стала дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 18.06.2008 року о 18 год. 00 хв. на 242 км автодороги Житомир - Чернівці, в результаті якої застрахований автомобіль отримав значні пошкодження.

Позивачем було складено страховий акт №505/07/08 від 28.07.2008 року та сплачено страхове відшкодування страхувальнику Чикалу А.В. в розмірі 53 060,85 грн.

Позивач листом №2246 від 31.07.2008 року надано повний пакет документів з розрахунками, необхідний для сплати відповідачем частки відшкодування в розмірі 13 440,21 грн.

03.09.2008 року позивач отримав від відповідача лист №693 від 03.09.2008 року щодо надання додаткових відомостей по страховому випадку. Позивач листом №2653 від 16.10.2008 року надав відповідачу всі витребувані пояснення. Однак станом на момент звернення до суду відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань і не перерахував вказаної вище суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2008 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2009 року.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 року та 02.03.2009 року розгляд справи відкладався у зв’язку з клопотанням представника відповідача та його неявкою.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 року продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 31.03.2009 року у зв’язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи та його неявку в судове засідання.

У судовому засіданні 31.03.2009 року представники сторін подали суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2009 року.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд в позові відмовити. Також, надав доказ оплати частки страхового відшкодування в розмірі 13 265,21 грн.

Представник позивача визнав факт відсутності основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 585,92 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 150,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору та відмовляє в частині стягнення пені.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.05.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та Захист»(перестрахувальник) та закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»(перестраховик) було укладено договір № 02/ОП/05/2007 облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 статті 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно з ч.1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п.2.2 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року предметом цього договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування перестраховиком (відповідачем) частини відповідальності перестрахувальника (позивача), прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) у відповідності з правилами добровільного страхування наземного транспорту б/н, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.12.2004 року.

Згідно з п.2.3 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року дія договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) в період дії договору.

Пунктом 3.1 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року передбачено, що перестрахування здійснюється на облігаторній основі відповідно до визначених в даному договорі квот.

Відповідно до п.3.8 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій; рахунків-бордеро збитків та щоквартальних бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

Згідно з п.3.9 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника, за винятком випадків, передбачених цим договором.

На підставі вищезазначених умов договору, позивачем було передано відповідачу у перестрахування, згідно з рахунком-бордеро премій №7 від 01.12.2007 року за період з 01.01.2007 року по 30.11.2007 року, ризик за договором страхування №10/17-0732 від 29.11.2007 року, який укладений позивачем з Чикалом Адамом Васильовичем на період з 29.11.2007 року по 28.11.2008 року.

Відповідно рахунку-бордеро премій №7 від 01.12.2007 року перестрахувальна премія відповідача по договору №10/17-0732 від 29.11.2007 року становить 1 699,21 грн., яка як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем була виплачена.

19.06.2008 року до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник Чикал А.В. Підставою для звернення стала дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 18.06.2008 року о 18 год. 00 хв. на 242 км автодороги Житомир - Чернівці, в результаті якої застрахований автомобіль отримав значні пошкодження.

Листом вих. № 2084 від 03.07.2008 року позивач сповістив відповідача про страховий випадок та зазначив, що прогнозований збиток 60 000,00 грн. у зв’язку з чим сповістив про місцезнаходження транспортного засобу.

Позивачем було визначено розмір відновлювального ремонту, складено страховий акт №505/07/08 від 28.07.2008 року і відповідно сплачено страхове відшкодування страхувальнику Чикалу А.В. в розмірі 53 060,85 грн.

Листом вих. № 2246 від 31.07.2008 року позивач повідомив відповідача про прийняте рішення щодо сплати страхового відшкодування та просив перерахувати частку відповідальності в розмірі 13 440,21 грн.

У відповідь листом вих. № 3 693 від 03.09.2008 року відповідач повідомив позивача про те, що відсутній документ підтверджуючий право управління транспортним засобом Черкаєвим С.В. та відсутні платіжне доручення на 700,00 грн.

Листом вих. № 2653 від 16.10.2008 року позивач надав відповідачу роз’яснення щодо вищезазначених питань та 25.11.2008 року –доказ законності керування Черкай С.В. (довідка Кам’янець-Подільського взводу ДПС від 10.11.2008 року).

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 2209 від 23.03.2009 року в розмірі 13 265,21 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 13 440,21 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 585,92 грн.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.12.2 договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

Оскільки, позивачем не надано жодного письмового доказу щодо вимоги відповідачу про сплату пені як передбачили сторони в договорі, тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 585,92 грн. не підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату частки перестрахової виплати і сплачено заборгованість 23.03.2009 року року, тобто після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в сумі 150,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладається на сторін пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ч.2 ст.34, п.2 ч.1, ч.5 ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині основної суми заборгованості.

2.В частині стягнення пені в розмірі 1 585,92 грн. відмовити.

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(юридична адреса: 02232, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1, поштова адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 1, п/р 26508178 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 31571133) витрати по сплаті державного мита в сумі 134 (сто тридцять чотири) грн. 41 коп. та 105 (сто п’ять) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання: 12.05.2009 року.