Ухвала суду № 37116183, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ К-21896/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 у справі № 2а-38272/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування рішення від 06.04.2009 № 0000182200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 067,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, а оскільки товар був поставлений на територію України до закінчення граничного терміну поставки, та знаходився під митним контролем з грудня 2008 року, що підтверджується відтиском штампу на вантажно - митній декларації (далі - ВМД) типу ІМ 74 ("митний склад"), то і порушення у сфері розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності суб'єкта господарювання внаслідок поставки імпортного товару по контракту від 14.08.2008 відсутні.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що належним документом, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортною операцією є належно оформлена ВМД (типу ІМ 40, ІМ 41, ІМ 71, ІМ 75, ІМ 76), натомість оформлена позивачем ВМД типу ІМ 74 не є належним доказом завершення імпортної операції.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на його правонаступника - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судами, державним податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по окремому зовнішньоекономічному контракту за період з 14.08.2008 по 17.03.2009, за наслідками якої складено акт від 30.03.2009 № 1080/2200-33092554.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94-ВР), що полягало порушенні 180-денного терміну імпортування товарів (несвоєчасне надходження імпортного товару) за міжнародним контрактом.

На підставі акту перевірки відповідачем ухвалено оскаржуване позивачем рішення від 06.04.2009 № 0000182200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 067,90 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання умов імпортного контракту від 14.08.2008 № RUN-GAR 001 на постачання обладнання, укладеного з фірмою "Руні А/С" (Данія), позивачем 22.08.2008 було перераховано кошти на загальну суму 19 750,00 Євро та 05.11.2008 на суму 19 750,00 Євро. Таким чином, граничні строки отримання обладнання становили 18.02.2009 та 14.05.2009 відповідно.

На виконання умов контракту імпорт товару на загальну суму 39 500,00 Євро відбувся 29.12.2008, що підтверджується ВМД типу ІМ 74 № 800000004/8/497937.

Так, відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не повинне перевищувати 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-ВР є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" конкретизується існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (Кодекс).

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп "Під митним контролем" на товаросупровідних документах з відповідною датою.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Слід зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення № 574). Прийняття ВМД для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку ВМД (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа "Під митним контролем".

Як вбачається з матеріалів справи, товар який був поставлений згідно імпортного контракту від 14.08.2008 № RUN-GAR 001 фактично перетнув митний кордон України 29.12.2008, що підтверджується проставленим на ВМД типу ІМ 74 № 800000004/8/497937 відтиском штампу Харківської митниці "Під митним контролем" від 29.12.2008, а отже враховуючи граничні терміни поставки товарів (18.02.2009 та 14.05.2009), позивачем не було порушено вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку щодо неправомірності застосування до Товариства фінансових санкцій згідно рішення від 06.04.2009 № 0000182200 у розмірі 12 067,90 грн. за порушення граничних термінів поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Таким чином, ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 у справі № 2а-38272/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.В. Борисенко

А.О. Рибченко