Ухвала суду № 37116182, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 лютого 2014 року м. Київ К/9991/18852/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-5770/09/2370

за позовом Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

до Малого приватного підприємства "Вегас"

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Підприємства про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 740,00 грн., що були застосовані до господарюючого суб'єкта за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення до Державного бюджету України з Підприємства фінансових санкцій у сумі 3 400,00 грн. та в цій частині у задоволенні позову відмовлено, в решті судове рішення першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, орган податкової служби подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Так, в основу висновків суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, покладено висновок про правомірність стягнення фінансових у сумі 3 740,00 грн. внаслідок застосування останніх за надання Підприємством послуг у сфері грального бізнесу 10 гральних автоматів (3 400,00 грн.), які не переведені у фіскальний режим роботи у відповідності до вимог чинного законодавства, та незабезпечення господарюючим суб'єктом щоденного друку фіскального звітного чеку (340,00 грн.), що було встановлено під час перевірки 10.03.2009.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення першої інстанції, погодився з позицією останнього щодо обов'язку господарюючих суб'єктів, які надають гральні послуги з використанням гральних автоматів, з 01.07.2008 забезпечити фіскалізацію кожного грального автомата. Разом з тим, підставою для відмови у позові щодо стягнення 3 400,00 грн. став висновок суду апеляційної інстанції про те, що несумісність комп'ютерно - касової системи "Фіскал" із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення такими суб'єктами господарювання. Правомірність застосування фінансових санкцій у сумі 340,00 грн. Підприємством не заперечувалась.

Однак, з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові погодитися не можливо, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального та процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції в частині висновків про незаконність застосування фінансових санкцій у сумі 3 400,00 грн. за надання Підприємством послуг у сфері грального бізнесу 10 гральних автоматів (3 400,00 грн.), які не переведені у фіскальний режим роботи у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволення позову про стягнення таких санкцій до Державного бюджету України.

Так, ст. 12 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України (ст. 11 Закону № 265/95-ВР).

Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, державою виконано обов'язок з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідають передбаченим Законом № 265/95-ВР вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Тому з 01.07.2008 до суб'єктів господарювання, які надають гральні послуги з використанням гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачені п. 2 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за кожний ігровий пристрій.

Вказана позиція узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 05.06.2012 № 21-97а12 (305/12) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСІ-У" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області та Державної податкової інспекції Деснянського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Аналізуючи положення Закону № 265/95-ВР, Верховний Суд України дослідивши факт надання послуг (зали гральних автоматів) господарюючим суб'єктом з використанням РРО типу МINI-600.02МЕ, який включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій наказом Державної податкової адміністрації України, але не забезпечивши фіскалізацію кожного грального автомата, дійшов висновку, що оскільки Наказом ДПА від 01.07.2008 № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів, то з цього часу суб'єкт господарювання не має можливості посилатися на невиконання державою взятих на себе обов'язків з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть передбаченим Законом № 265/95-ВР вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що, як встановлено судами, перевірка здійснена контролюючим органом у березні 2009 року, тобто після включення вищезазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, вина позивача у порушенні ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу є доведеною, а застосування фінансових санкцій рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2009 № 0001272302 у сумі 3 400,00 грн. є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 25 Закону № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, визначені статтями 17- 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Якщо протягом зазначеного терміну суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Судами встановлено, що відповідачем у встановлений законодавством строк фінансові санкції сплачені не були, тому позивач відповідно до повноважень покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до бюджету.

Отже, з урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Разом з тим, до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції (у квітні 2013 року) від державного податкового органу до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання від 03.04.2013 № 1241/10-027 про закриття провадження по справам, стороною у яких є Підприємство (Ідентифікаційний код юридичної особи 30199999 ), з підстав ліквідації вказаної юридичної особи за рішенням суду. При цьому до клопотання про закриття провадження у справах додано копію ухвали Господарського суду Черкаської області від 17.01.2013 у справі № 14/2068 та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого стан юридичної особи, а саме позивача - припинено за рішенням суду.

Зазначені вище докази долучені до матеріалів справи.

В силу ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу і визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу та закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до положень п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

У зв'язку із припиненням Підприємства, яке було стороною у справі, провадження у справі підлягає закриттю в силу п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції, враховуючи неправомірність висновків, скасуванню, а законне судове рішення суду першої інстанції визнанню таким, що втратило законну силу.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-5770/09/2370 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 у справі № 2а-5770/09/2370 визнати законною та такою, що втратила законну силу.

Провадження у справі № 2а-5770/09/2370 закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.В. Борисенко

А.О. Рибченко

Суддя О.В. Карась