Ухвала суду № 37116180, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/9991/86704/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекція у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а-3145/10/1370 (29729/10/9104)

за позовом приватного підприємства "Прикарпатський розмай" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2010 № 0000122340/0/5669, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року у розмірі 59702 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано нечинним та скасовано в частині зменшення Підприємству суми бюджетного відшкодування на 42912 грн.; в задоволенні решти позову відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства (зокрема, підпунктам 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник наголошує на тому, що різниця між сумою податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за розглядуваний період була позитивною, у зв'язку з чим ПДВ за цей період відшкодуванню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом за наслідками проведення виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні, листопаді 2009 року (оформленої актом від 24.02.2010 № 82/23-4/34605484).

Так, під час цієї перевірки встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року позивачем було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, у розмірі 42912 грн., яка утворилася за наслідками обчислення різниці між залишком від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду (листопада 2009 року) у сумі 143 679 грн. та позитивним значенням різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду, яка склала 100 767 грн.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, розрахунок оспорюваної суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року було здійснено Підприємством у відповідності з наведеними вимогами чинного законодавства; податковою інспекцією не наведено доводів щодо порушення позивачем законодавчо встановленого порядку формування податкового кредиту, в результаті чого Підприємством було завищено суму від'ємного значення за розглядуваний період.

Посилання ж ДПІ на те, що позитивне значення рядка 20 виключає право платника на бюджетне відшкодування, не відповідають вищевикладеним законодавчим положенням, позаяк показник цього рядка є від'ємником у формулі розрахунку показника рядка 24 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуваннями суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду), а відтак може сягати будь-якого значення.

Доводи касаційної скарги наведеного висновку не спростовують; ці доводи є відтворенням правової позицію податкового органу по справі та отримали належну правову оцінку під час вирішення даного спору по суті. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються; касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекція у Личаківському районі м. Львова відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі № 2а-3145/10/1370 (29729/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько