Ухвала суду № 37116185, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ К-33644/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 по справі № 2а-9678/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо присвоєння податковим деклараціям з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2010 року, 1 півріччя 2010 року статусу "не визнано як податкова декларація" та про скасування рішень щодо не визнання вищезазначених податкових декларацій як податкової звітності.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, Товариство як юридична особа подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, яку відповідач не визнав податковою звітністю, у зв'язку з відсутністю прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, про що позивача було повідомлено листом від 20.07.2010 та запропоновано надати нову податкову декларацію за червень 2010 року. Податкову декларацію з ПДВ за 1 півріччя 2010 року відповідачем також було прийнято зі статусом "не визнана як податкова декларація", про що позивача було повідомлено листом від 23.07.2010.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 вказаного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить, що відсутність почерків у значеннях показників декларації не є підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність.

Також необхідно зазначити, що у листі від 23.07.2010 про присвоєння податковій звітності за 1 півріччя 2010 року статусу "не визнана як податкова декларація", податкова інспекція взагалі не вказує підстав невизнання такої декларації.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що подані позивачем декларацій за червень 2010 року та 1 півріччя 2010 року містять всі необхідні обов'язкові реквізити, підписані посадовими особами та скріплені печаткою Товариства.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте Державною податковою інспекцією доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ обставин, які б дозволяли не визнавати подані декларації як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від04.10.2010 по справі № 2а-9678/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.В. Борисенко

А.О. Рибченко