Ухвала суду № 37116153, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/800/10035/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2а-1670/6098/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012 №0012122301/1287.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 07.07.2012 №3048/003048, №3049/003049, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Кременчуцької ОДПІ від 07.07.2012 №1462, в період з 09.07.2012 по 13.07.2012 фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по день закриття, з огляду на надходження відомостей Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про зняття позивача з обліку у зв'язку з ліквідацією.

За результатами перевірки податковим органом 20.07.2012 складено акт №2392/22-209/13962545, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209665,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 30.08.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 210187,00 грн., в тому числі 209665,00 грн. - основний платіж та 522,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, позовні вимоги про визнання його нечинним та скасування задоволенню не підлягають.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Висновок про неправомірність включення позивачем у 2011 році до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 209665,00 грн. в результаті придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів, робіт (послуг), податковою інспекцією зроблено виходячи з того, що операції між позивачем та ПП "Фінтехснаб" не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності; позивачем на перевірку не були надані товарно-транспортні накладні, дорожні листи, які підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей; підприємство ПП "Фінтехснаб" за період січень, березень та листопад 2011 року формувало свій податковий кредит від контрагентів, які мають ознаки фіктивності, а саме - ПП "Екобудсервіс-Плюс", відносно якого до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, та ТОВ "Кремавтобуд", якому 27.12.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ. Крім того, у даних підприємств відсутні основні засоби, кількість працюючих складала 1 чол.; надані до перевірки товарно-транспортні накладні, в яких відображено перевезення ТМЦ від ТОВ "Спецпромстандарт" до ПрАТ "КРМП", заповнені з порушенням правил оформлення первинних документів на перевезення, а саме, в них відсутні печатка і підпис перевізників.

Також, в акті перевірки від 20.07.2012 відповідачем, з посиланням на дані бази "Контрагенти", зазначено, що підприємство ТОВ "Спецпромстандарт" за період січень-липень 2011 року формувало свій податковий кредит від ТОВ "Технорес" та ПП "Спецбуд-Інвест", відносно яких до ЄДР внесено записи про їх відсутність за місцезнаходженням.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач у січні, березні та листопаді 2011 року формував податковий кредит, зокрема, в результаті здійснення господарських операцій за договором №15 від 10.03.2010, укладеним з ПП "Фінтехснаб", за умовами якого ПП "Фінтехснаб" (субпідрядник), згідно наявних у нього ліцензій, приймає на себе виконання робіт по завданню позивача (замовника): будівельно-монтажні роботи та поставку металопрокату.

Разом з тим, на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Фінтехснаб" в матеріалах справи наявні: видаткова накладна, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, банківські виписки, прибуткова накладна, витяг з журналу видачі довіреностей, сертифікати якості на товар, договори підряду з генпідрядниками ТОВ "Феррострой" та ТОВ Агрофірмою "Добробут", акт виконаних робіт згідно договору підряду з ТОВ "Феррострой", довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт та відомості використаних ресурсів затрат підрядчика згідно договору підряду з ТОВ Агрофірмою "Добробут".

Слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спецпромстандарт", згідно договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011, в матеріалах справи наявні: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, картки по рахунку, акт здачі-прийняття робіт, сертифікати якості та технічні паспорти на товар, банківські виписки та платіжні доручення.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль