Ухвала суду № 37116158, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/78261/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службина постановуОдеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012у справі № 2а-10636/10/1570за позовомПриватного підприємства «Поланк-Хліб»доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Поланк-Хліб» звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 004272310/0 від 08.06.2010, № 004302310/0 від 08.06.2010, № 0004302310/1 від 10.08.2010, № 004272310/1 від 10.08.2010, № 0004302310/2 від 14.10.2010, № 004272310/2 від 14.10.2010.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси № 0004302310/0 від 08 червня 2010 року, № 0004302310/1 від 10 серпня 2010 року, № 0004302310/2 від 14 жовтня 2010 року; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси № 004272310/0 від 08 червня 2010 року, № 004272310/1 від 10 серпня 2010 року, № 004272310/2 від 14 жовтня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 384 322 грн. за основним платежем, та в сумі 192 161 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ в Приморському районі міста Одеси проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства з 01.01.2007 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 6676/23-1/31795687 від 31.05.2010;

- в ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 407 729 грн., та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 265 167 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення - рішення № 004272310/0 від 08.06.2010, яким позивачу за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 611 594 грн. (з яких: 407 729 грн. - основний платіж та 203 865 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення - рішення № 0004302310/0 від 08.06.2010, яким позивачу за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 397 751 грн. (з яких: 265 167 грн. - основний платіж та 132 584 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004302310/1 від 10.08.2010, № 004272310/1 від 10.08.2010, № 0004302310/2 від 14.10.2010, № 004272310/2 від 14.10.2010, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість на аналогічні суми.

Відповідач дійшов висновку про наявність вказаних порушень з боку позивача з огляду на те, що перевіркою встановлено, що сформовані суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість не підтверджені фактом надання, отримання послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача за договорами перевезення вантажів автомобільним транспортом; крім того, суми, віднесені позивачем до валових витрат, не підтверджені фактом використання отриманих послуг у його господарській діяльності за договорами на рекламне обслуговування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що доводами позивача, наявними документами та висновком судово-економічної експертизи частково спростовуються висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем сум до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з надання рекламних послуг та перевезення вантажів, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 названого Закону до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори на рекламне обслуговування з контрагентами ПП «Бізнесмаш М», ПП «Аверсторгпром-Ко», ПП «Івва-Сервіс», ПП «Аватара Плюс», ПП «Українська продовольча компанія ББК». Також позивачем були укладені договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПП «ОПЕК-1».

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем були надані акти виконаних робіт, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. Кошти, сплачені позивачем за надані послуги зазначеним контрагентам, були включені до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, попередніми інстанціями встановлено, що постановою старшого слідчого СВ ПМ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі від 14.12.2010 року було призначено судово-економічну експертизу з питань підтвердження висновків акта перевірки № 6676/23-1/31795687 від 31.05.2010. За висновком № 1085/1086 судово-економічної експертизи по кримінальній справі №201200900038 від 20.06.2011 проведеними експертом дослідженнями висновки акту перевірки № 6676/23-1/31795687 від 31.05.2010 року не підтверджуються в частині заниження податку на прибуток у сумі 384 322 грн. та податку на додану вартість у сумі 265 167 грн. та підтверджуються в частині заниження підприємством податку на прибуток у сумі 23 407 грн. щодо господарських операцій з перевезення вантажу, здійснення яких не підтверджено первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними, накладними.

Встановлені висновком судово-економічної експертизи обставини в судовому засіданні сторонами не оспорювались, жодних доказів на спростування висновку судово-економічної експертизи представниками сторін суду надано не було.

З врахуванням усього вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що витрати позивача за договорами, укладеними з контрагентами, окрім тих, що не підтверджені первинними документами, правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі вартості наданих послуг, правомірно віднесений до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний