Ухвала суду № 37115993, 29.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2014 р. м. Київ К/9991/77726/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Моторний О.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі -Джанкойська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011

у справі № 2а-9668/10/10/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор-Агро» (далі - Товариство)

до Джанкойської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 № 0000501502/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 56368,80 грн. (у тому числі 46974 грн. за основним платежем та 9394,80 грн. за штрафними санкціями).

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивач цілком правомірно відобразив у загальній податковій декларацій господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Архіп» (далі - ТОВ «Торговий дім «Архіп»).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Джанкойська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про невідповідність висновків судів положенням статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Джанкойської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Джанкойською ОДПІ за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки податкової декларації Товариства з ПДВ за травень 2010 року, оформленої актом від 13.07.2010 № 68/15-02/34383394.

Так, під час проведення цієї перевірки податковим органом було виявлено факт включення позивачем (як суб'єктом спеціального режиму оподаткування, запровадженого для сільськогосподарських товаровиробників) до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ суми цього податку у ціні придбаного товару (профнастилу, залізобетонних плит, вагончику будівельного, дерев'яних та металевих брусків тощо) за відсутності факту провадження позивачем іншої діяльності, ніж сільськогосподарської.

Пунктом 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 81.2 цієї ж статті Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з пунктом 81.3 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Наведене дає підстави для висновку, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під наведений режим оподаткування, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до пункту 81.2 статті 81 Закону, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання товарів (робіт, послуг), має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

У той же час, господарські операції, які не підпадають під вказаний пільговий режим оподаткування, мають відображатися у загальній податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було встановити мету придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торговий дім «Архіп», достеменно перевіривши як доводи податкового органу про відсутність факту провадження позивачем будь-якої іншої діяльності ніж тієї, що підпадає під режим оподаткування за правилами статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», так і тверджень Товариства про придбання цих товарів з метою їх подальшого перепродажу, дослідивши й фактичне використання зазначених товарів позивачем.

Лише за наслідками встановлення цих обставин суди могли дійти обґрунтованого висновку про те, в якій саме декларації (загальній чи спеціальній) мали відображатися операції з придбання позивачем спірних товарів.

Однак попередні судові інстанції вищевикладеного не врахували, у зв'язку з чим прийняті по суті спору рішення не можна визнати правильними та вмотивованими.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, та заперечень Товариства ретельно перевірити мету придбання та фактичне використання спірних товарно-матеріальних цінностей, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

3. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі № 2а-9668/10/10/0170 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.А. Моторний