Ухвала суду № 37115988, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ К/9991/3250/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року

у справі № 2а-5020/10/0670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Посад»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, позов Закритого акціонерного товариства «Посад» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0007852302 від 14 червня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Посад» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 108,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Житомирі проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0296/06/25/23/13558212 від 07 червня 2010 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) внаслідок незабезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що призвело до нестачі товарно-матеріальних цінностей (презервативів) на суму в розмірі 554,35 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0007852302 від 14 червня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3, статті 6 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 108,70 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як встановлено судами на підставі пояснень Адамовича Юрія Йосиповича, який проводив перевірку, на адресу магазину, що належить позивачу, на підставі прибуткових накладних надходили презервативи в асортименті, але відповідно до контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій вибуття презервативів відображалось за видами, а не в асортименті. В свою чергу, питання про продаж того чи іншого виду презервативів контролюючим органом під час здійснення перевірки не досліджувалось.

З огляду на викладене та враховуючи наявність в господарській одиниці, що належить позивачу, накладних на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, що не заперечується і самим податковим органом, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про недоведення відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності прийняття оскаржуваного рішення в частині застосування до ЗАТ «Посад» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 108,70 грн., що, з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для його скасування у відповідній частині.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Цвіркун Ю.І.