Ухвала суду № 37095443, 15.01.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.01.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Животова Є.Г. (головуючий), Стана І.В., Марчука О.П., при секретарі судового засідання Головець М.А., за участі прокурора Ісак В.М., обвинуваченого ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження № 11кп/777/27/14, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013070010000012, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Ісака В.М. на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2013, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працюючого завідувачем сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Виноградівського районного управляння юстиції, з вищою освітою, одруженого, не судимого визнано винуватим та призначено покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеження волі строком на два роки.

Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь цивільного позивача, потерпілої ОСОБА_5: 2 941,50 грн. завданої злочином майнової шкоди, 10 000 грн. - моральної шкоди.

Прийнято рішення стягнути зі ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз: 489,44 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області, 820 грн. на користь судового експерта ОСОБА_20 (Т.1, а.к.п. 88,96).

Згідно вказаного вироку ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що він 04.08.2012, біля 12 год., керуючи автомобілем «КІА-СІД», н.з. НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, виїжджаючи з прилеглої зліва автодороги «заїзд-виїзд Виноградівської РДА» на проїзну частину дороги пл. Миру м. Виноградів, не забезпечив безпеку дорожнього руху, грубо порушив вимоги п.10.2,12.3 ПДР України (виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди), не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив наїзд задньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_5, яка в той час вийшла із тротуару на проїзну частину дороги зліва праворуч по ходу руху автомобіля в напрямку вул. Копанська м. Виноградів.

В результаті вказаної ДТП потерпілій спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що ухвалений у відношенні нього зазначений вище вирок суду від 18.10.2013 є необґрунтованим, таким, що винесений з порушенням кримінального закону, права на захист та інших вимог кримінально-процесуального права. Суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження, ухвалення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зазначає, що встановлені судом вищевказані обставини щодо ДТП - нібито наїзду ОСОБА_3 на потерпілу ОСОБА_5 органом досудового розслідування не доведені та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_3 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду провадження показав, що 04.08.2012 «він з дитиною повернувся з магазину, сів в автомобіль і почув крики ОСОБА_5 на угорській мові позаду автомобіля. Після чого, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та побачив, що ОСОБА_5 лежить на дорозі позаду автомобіля, допоміг їй піднятись. З магазину їй винесли стільчик і воду. Після чого поїхав з нею в лікарню на кареті швидкої допомоги, оскільки ніхто з оточуючих не бажав її супроводжувати». Натомість у вироку суду від 18.10.2013 чомусь зазначено його пояснення, що він нібито зі своєю дитиною поїхав до ОСОБА_5 в лікарню, що спростовується наведеними у вироку показаннями свідків.

В порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, судом першої інстанції не вказано доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання та підстави призначення покарання.

Крім того, 22.08.2013 його захисником під час підготовчого засідання у даному кримінальному провадженні в суді першої інстанції, з метою реалізації прав, наданих ч.4 ст.42 КПК України, заявлялося клопотання про виклик для допиту експертів, а саме завідуючого відділом потерпілих та звинувачених осіб Закарпатського обласного бюро СМЕ ОСОБА_7, заступника начальника Закарпатського обласного бюро СМЕ по експертній роботі ОСОБА_8, завідувача травматологічним відділенням Закарпатської ОКЛ ОСОБА_9 та завідувача Ужгородським міжрайонним відділенням Закарпатського обласного бюро СМЕ ОСОБА_10, оскільки сторона захисту володіла даними, які вказували на можливі порушення порядку проведення експертизи з боку експертів під час складання висновку комісійної судово-медичної експертизи № 25 від 24.04.2013, який, зокрема, було взято за основу обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. При цьому, судом першої інстанції у задоволенні даного клопотання було відмовлено з мотивів передчасності заявлення такого, що є грубим порушенням права обвинуваченого на захист і свідчить про неповноту судового розгляду кримінального провадження.

18.10.2013 після закінчення судом з'ясування обставин та перевірки їх доказами захисником обвинуваченого повторно заявлено клопотання про виклик вказаних експертів для допиту в судовому засіданні щодо питань, пов'язаних з можливими фальсифікаціями з боку експертів під час складання зазначеного висновку комісійної судово-медичної експертизи, але це клопотання суд безпідставно відхилив, мотивуючи таке рішення відсутністю в матеріалах провадження декількох висновків експерта, «резолютивні частини яких суперечать один одному».

При цьому, судом не дано належної оцінки висновку спеціаліста № 11/13 від 16.07.2013, який був складений спеціалістом в галузі судово-медичної експертизи, головою Київського регіонального осередку судово-медичних експертів науковців Асоціації судових медиків України ОСОБА_11, який «містив істотні розбіжності між проведеними судово-медичними експертизами, що ставило їх під сумнів».

Отже, судом прийнято до уваги виключно доводи обвинувачення, чим порушено принцип змагальності судового розгляду кримінального провадження, закріплений в п.15 ч.1 ст.7, ст.22 КПК України та не забезпечено передбачене ст.20 КПК право обвинуваченого на захист.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просив вирок Виноградівського районного суду від 18.10.2013 скасувати та ухвалити новий, яким його виправдати (закрити кримінальне провадження - ст.407 п.5 КПК) у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним внаслідок його м'якості, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, визначаючи вид і розмір покарання ОСОБА_3, суд безпідставно не застосував до обвинуваченого передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, судом прийнято рішення щодо процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта, які помилково стягнуто з ОСОБА_3 на користь експертної установи, хоча відповідно до ст.124 КПК України такі витрати підлягають стягненню на користь держави.

Посилаючись на наведене, прокурор просить скасувати вирок Виноградівського районного суду від 18.10.2013 щодо ОСОБА_3 (в частині непризначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами) та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого винуватим за ч.1 ст.286 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта на користь держави.

Перед початком апеляційного розгляду провадження від потерпілої ОСОБА_5 надійшла нотаріально завірена заява, в якій вона просить закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 на підставі ст.46 КК України - у зв'язку із примиренням з обвинуваченим, який повністю відшкодував їй завдані зазначеним кримінальним правопорушенням майнову та моральну шкоду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Закарпатської області, обвинуваченого ОСОБА_3, який не заперечив проти клопотання потерпілої про закриття щодо нього кримінального провадження зі вказаних нереабілітуючих його обставин, наполягав на такому закритті, уточнивши з цих підстав подану ним апеляційну скаргу, думку прокурора, який не заперечив проти закриття кримінального провадження у зв'язку із примиренням сторін та щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що уточнену апеляційну скаргу обвинуваченого слід задовольнити з відмовою в задоволенні апеляції прокурора з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України.

Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за вказаних у вироку суду обставинах, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Первинне посилання обвинуваченого в апеляції, до її уточнення, на відсутність доказів його винуватості у вчиненому за вказаних вище обставин кримінального правопорушення є голослівним, не ґрунтується на конкретних доказах, а зазначені в його апеляційній скарзі доводи спростовуються перевіреними в суді доказами, яким суд надав ретельну оцінку: показаннями потерпілої, відповідно до яких відображені у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження вона отримала при зазначених вище обставинах саме внаслідок наїзду на неї автомобіля ОСОБА_3, а не внаслідок падіння з висоти власного зросту при інших обставинах, обвинувачений разом з нею поїхав до лікарні, купував їй ліки; свідків: ОСОБА_12 - обвинувачений наїхав задньою частиною автомобіля на потерпілу, від чого остання впала на землю, після чого лежала біля автомобіля, ОСОБА_13 - водій карети швидкої допомоги, при наданні потерпілій першої медичної допомоги бачив на тілі потерпілої свіжу рану, ОСОБА_14 - бачив потерпілу в сидячому положенні на землі на відстані 2-3 м паралельно до бамперу автомобіля, викликав швидку, бачив, як у ОСОБА_5 почало швидко «набухати» коліно, до того моменту потерпіла не шкутильгала, а навпаки швидко ходила, ОСОБА_3 казав, що поїде з потерпілою у швидкій.

Частиною 4 ст.56 КПК України передбачено, що на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

ОСОБА_3 вперше вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілою та відшкодував завдані ним збитки, заподіяну моральну шкоду, а тому в даному випадку наявні усі передбачені ст.46 КК України підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 284 ч.2 п.1, 407 ч.1 п.5, 417 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407 ч.1 п.5, 417-419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Уточнену апеляцію ОСОБА_3 задовольнити, а апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2013, яким ОСОБА_3 визнано винуватим та призначено покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеження волі строком на два роки скасувати, а кримінальне провадження закрити, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта: 489,44 грн. на користь держави та 820 грн. на користь приватного експерта ОСОБА_20 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на карту НОМЕР_2, МФО 305299, ОКПО 14360570).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді: