Ухвала суду № 37093548, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15469/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007302204 від 28.05.2013 та №34526552201 від 15.08.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технотон Енерго» з питань правильності дотримання податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон груп ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд».

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 15.05.2013 № 457/22.4/36757321, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139 Податкового кодексу України, п.п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 330 168 грн., в тому числі по періодах: 3 квартали 2010 року - 20833 грн., 2010 рік - 83007 грн., 2-3 квартали 2011 року - 134119 грн., 2-4 квартали 2011 року - 218 028 грн.

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 279 301 грн., в тому числі по періодах: у вересні 2010 року - в сумі 16 667 грн., у грудні 2010 року - в сумі 73045 грн., у березні 2011 року - в сумі 13002 грн., у квітні 2011 року у сумі 8833 грн., у травні 2011 року - в сумі 18814 грн., у червні 2011 року у сумі 31531 грн., у липні 2011 року - в сумі 30311 грн., у вересні 2011 року - в сумі 24 134 грн., у жовтні 2011 року - в сумі 40 623 грн., у листопаді 2011 року - в сумі 32341 грн.

На підставі акта перевірки від 15.05.2013 № 457/22.4/36757321 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0007302204, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток за основним зобов'язанням на суму 330168 грн. та за штрафними санкціями - 28035 грн. та податкове повідомлення-рішення № 34526552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням на суму 279301 грн. та штрафними санкціями -на 103562 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон груп ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, не підтверджуються первинними документами, що супроводжують господарські операції такого роду, а надані окремі первинні документи, видані на їх виконання, не відповідають встановленим вимогам, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон груп ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, а первинні документи, підписані сторонами на їх виконання не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, за який проводилась перевірка позивача, останній мав господарські взаємовідносини з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон груп ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд».

Перевіряючи реальність господарських операцій ТОВ «Технотон Енерго» з ТОВ «Різано Трейд», колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем від у вересні 2010 року отримано від ТОВ «Різано Трейд» електротехнічну та кабельно-провідникову продукцію (лампи, лічильники, вимикачі, датчики температури, кабель, провід) на загальну суму 100 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 16 666,66 грн.

На підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано податкові та видаткові накладні.

Договір, на виконання якого здійснено поставку товару платником податків не надано, як і не надано документів, що підтверджують оплату товару, доказів його переміщення та зберігання, використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Надані позивачем податкові та видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів, а саме посад осіб, які їх підписали.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами реальності господарських операцій між ТОВ «Технотон Енерго» з ТОВ «Різано Трейд».

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Проммаст-Стандарт» колегія суддів зазначає наступне.

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку позивачем від у вересні 2010 року отримано від ТОВ «Проммаст-Стандарт» електротехнічну та кабельно-провідникову продукцію (лампи, лічильники, вимикачі, датчики температури, кабель, провід) на загальну суму 582 593,78 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 97 098,94 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано рахунок-фактуру, податкові та видаткові накладні.

Договір, на виконання якого здійснено поставку товару платником податків не надано, як і не надано документів, що підтверджують оплату товару, доказів його переміщення та зберігання, використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Надані позивачем податкові та видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів, а саме: прізвищ та посад осіб, які їх підписали.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення вказаних вище господарських операцій.

Перевіряючи реальність господарських операцій ТОВ «Технотон Енерго» з ТОВ «Техномашпостач», колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Технотон Енерго» отримано від ТОВ «Техномашпостач» електротехнічну та кабельно-провідникову продукцію (лампи, лічильники, вимикачі, датчики температури, кабель, провід, реле, клемники) на загальну суму 493 220,38 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 82 203,37 грн.

На виконання зазначених господарських операцій складено та підписано рахунок-фактуру, податкові та видаткові накладні. Окремі документи не містять обов'язкових реквізитів (зазначення посад осіб, які підписали документи, прізвища отримувача).

Договір, на виконання якого здійснено поставку товару платником податків не надано, як і не надано документів, що підтверджують оплату товару, доказів його переміщення та зберігання, використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення вказаних вище господарських операцій, оскільки позивачем не надано документів, що супроводжують господарські операції такого роду.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Маркон Груп Ко» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Технотон Енерго» отримано від ТОВ «Маркон Груп Ко» електротехнічну та кабельно-провідникову продукцію (провод, сальники, клемники, скоби, шини) та послуги з полімерного покриття металоконструкцій на загальну суму 318 094,35 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 63 619 грн.

На виконання зазначених господарських операцій складено підписано податкові та видаткові накладні, акт здачі прийняття робіт, які не містять обов'язкових реквізитів (зазначення посад осіб, які підписали документи, прізвища отримувача).

Договір, на виконання якого здійснено поставку товару та надання послуг платником податків не надано, як і не надано документів, що підтверджують оплату товару (послуг), доказів їх використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи в своїй сукупності не підтверджують вказаних вище господарських операцій.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «Клер Шато Фіорд», колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено контролюючим органом в акті перевірки, позивачем отримано від ПП «Клер Шато Фіорд» електротехнічну та кабельно-провідникову продукцію на загальну суму 48 047,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 8007,83 грн.

Позивачем не доведено реального здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оскільки не надано договір, на виконання якого здійснено поставку товару платником податків та документів, що підтверджують оплату товару (послуг), доказів їх використання у власній господарській діяльності.

В матеріалах справи містяться лише видаткові та податкові накладні, виписані на виконання вказаних вище господарських операцій, в яких не зазначено посад осіб, а в деяких випадках, прізвищ осіб, які їх підписали.

Надані позивачем докази не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій позивача з ПП «Клер Шато Фіорд».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Дормашавто», колегією суддів встановлено наступне.

01.10.2010 року між ПП «Технотоненерго» (Замовник) і ТОВ «Дормашавто» (Експедитор) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 011001.

Згідно п. 1.1 договору він регулює відносини сторін при організації експедитором перевезень автомобільним транспортом та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів Замовника.

Згідно з п. 6.1 Договору вартість транспортних послуг є договірною та зазначається в заявці погодження ціни послуг, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що Замовник здійснює оплату послуг експедитора протягом 14 календарних днів після отримання акту виконаних робіт шляхом безготівкових грошових переказів відповідно до виставлених рахунків.

На виконання умов договору сторонами підписано заявки до Договору та акти прийняття-здачі виконаних робіт, в яких не зазначено посад осіб, які їх підписали.

Крім цього, ТОВ «Дормашавто» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 11706 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки.

Позивачем не надано доказів переміщення, зберігання продукції, доказів використання її у власній господарській діяльності.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, всі первинні документи на виконання спірних господарських операцій з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» не відповідають встановленим вимогам, у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів.

При цьому, в контексті положень п/п. 14.1.191., 14.1.202, 14.1.36. ПК України, положень цього ж кодексу (щодо ПДВ): п/п. 14.1.178, 14.1.181, п. 188.1., п. 185.1., п. 198.1. п. 198.2., п. 198.3., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10., п. 198.6., (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27., п/п. 134.1.1. п. 138.1., п/п. 14.1.228., п/п. 138.2., п/п. 138.4., п/п. 137.1., п/п. 139.1.3., п/п. 139.1.9., положень ПК України п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), положень 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, та на підтвердження фактичного надання контрагентами позивача послуг та поставки товару, під час розгляду справи позивачем не надано документів, які зазвичай супроводжують перевезення вантажів та оформлення яких є необхідним відповідно до правил перевезення; наявності у контрагентів власних або орендованих складських та/або транспортних ресурсів, а також власних або залучених трудових ресурсів, наявності власної або орендованої навантажувально-розвантажувальної техніки та механізмів, що є необхідним для надання таких послуг; доказів залучення контрагентами інших осіб для виконання спірних операцій (оренда транспортних засобів у інших осіб), зважаючи на значний обсяг наданих послуг.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем та його контрагентом не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит.

Крім того, податковим органом встановлено, що контрагенти позивача, з якими останній мав господарські взаємовідносини в період, за який проведено перевірку, мають ознаки фіктивності, з матеріалів їх податкової звітності встановлено відсутність основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, що є необхідними для ведення господарської діяльності.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Таким ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» ТОВ «Альтаріон» не мали реального характеру, оскільки в сукупності не підтверджуються необхідними документами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведені положення законодавства відображено і в пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що були чинними до 01.01.2011 року.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Наведені положення законодавства відображено в п. 5.1, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний до 01.01.2011 року.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» не повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки не підтверджуються відповідними первинними документами.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на пояснення, засновників та посадових осіб контрагентів позивача, наданими за фактом порушення кримінальних справ, згідно з якими, вказані підприємства є фіктивними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, пояснення посадових осіб контрагентів, на які посилається відповідач, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначені особи надавали свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Одночасно суд звертає увагу, що наявність порушень податкового законодавства, що була встановлена відповідачем під час проведення перевірки, є приводом для застосування до відповідачів відповідальності, згідно з вимогами законодавства у сфері оподаткування, що і було зроблено податковим органом шляхом винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.