Постанова № 37093540, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № № 810/1246/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 р. № 0000302204, № 0000312204, № 0000322204;

- зобов'язати Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби повернути Ірпінській фінансово-юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю кошти за спірними податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 2 287 313,50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 р. № 0000302204 в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175 548 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову.

Позивач в апеляційній скарзі просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, відповідач - прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 р. по 30 вересня 2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 23 липня 2003 р. по 30 вересня 2012 р.

Результати перевірки відображено в акті від 5 лютого 2013 р. № 200/22-4/32240252, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 216 668 грн. 00 коп., в т.ч. по періодах: за 2 квартал 2010 р. на суму 637 500 грн. 00 коп., за 3 квартал 2010 р. на суму 318 750 грн. 00 коп. за 3 квартал 2011 р. на суму 260 418 грн. 00 коп.; п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97 ВР, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 798 997 грн. 00 коп. та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 98 069 грн. 00 коп., в тому числі: грудень 2010 р. на суму 56 003 грн. 00 коп., за листопад 2011 р. на суму 22 482 грн. 00 коп., за грудень 2011 р. на суму 19 584 грн. 00 коп.; та п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 р. № 451, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22 жовтня 2003 р. № 960/8281 та п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині зазначення не достовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за 1 квартал 2011 р.; п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до неутримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 4061 грн. 55 коп.

На підставі акта перевірки 21 лютого 2013 року відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення - рішення № 0000302204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 455 730 грн. 50 коп., з якої за основним платежем - 1 216 668 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 239 062 грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000312204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 708 997 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000322204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 122 586 грн. 25 коп., з якої за основним платежем - 98 069 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 24 517 грн. 25 коп.

Визначені позивачу у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов'язання позивачем було сплачено у добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 115, 116, том 1).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума за основним платежем, визначена у податковому повідомленні - рішенні № 0000302204, підлягає зменшенню на суму 175 548 грн. 00 коп., оскільки, податок на прибуток приватних підприємств у названій сумі позивачу було нараховано неправомірно. При цьому суд першої інстанції зазначив, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Асгільдія» були предметом судового розгляду в межах адміністративної справи 2а-6190/12/1070 за позовом Ірпінської фінансової юридичної академії у формі ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» (позивач у справі № 810/1246/13-а) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (відповідача у справі № 810/1246/13-а), в межах якої суд визнав підтвердженим факт надання ТОВ «Асгільдія» позивачу послуг по проведенню наукової конференції на тему «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації», яка проводилася в два етапи з 5 по 8 вересня 2011 р. та з 20 по 23 вересня 2011 р., а також, правомірність формування показників податкової звітності на підставі договору № 0109/2011 та документів, виданих ТОВ «Асгільдія» на його виконання.

Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції зазначив, що первинні документи, виписані на виконання господарських операцій в період, за який проведено перевірку, не відповідають встановленим вимогам, а тому у позивача відсутні правові підставі для формування на підставі таких документів своїх податкових зобов'язань.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування та податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу сформовані позивачем неправомірно, оскільки в силу відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, договори, укладені з такими суб'єктами господарювання не мали реального характеру.

До таких висновків відповідач прийшов на підставі актів перевірки податковими інспекціями контрагентів позивача, зокрема, акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.06.2012 № 598/22-40/37617602 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ньюмодуль 2011» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за вересень-листопад 2011 року, січень 2012 року» та акта ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 № 576/2240/37617576 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Євро класс трейд» за періоди вересень 2011, жовтень 2011, листопад 2011, січень 2012, лютий 2012», в яких вказано, що зазначені підприємства - контрагенти позивача мають ознаки фіктивності.

Стосовно ТОВ «Аквамарин-ЛТД» податковим органом в ході аналізу податкової звітності та реєстраційних документів встановлено відсутність необхідних умов та ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що згідно з вимогами ст.203, ст.215, ст.216, ст. 228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем з вказаними вище суб'єктами господарювання є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Перевіряючи зазначені доводи відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який було проведено перевірку позивача, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Аквамарин-ЛТД», ТОВ «Асгільдія» і ТОВ «Ньюмодуль 2011».

Як встановлено колегією суддів, між позивачем (Замовник) і ТОВ «Аквамарин - ЛТД» (Виконавець) було укладено договір від 01 квітня 2010 р. № 01/04/2010 про надання послуг (далі по тексту - Договір № 01/04/2010).

Згідно з п. 1 Договору № 01/04/2010 Виконавець надає, а Замовник оплачує послуги з організації та проведення корпоративного заходу (наукових конференцій), що надаються Виконавцем на замовлення Замовника, а саме послуги з проживання учасників корпоративного заходу, бронювання конференц-зали для проведення заходу, організації харчування для учасників корпоративного заходу. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором визначається у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

До названого договору складено 3 додатки:

- додаток № 1 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - наукової конференції з 10 по 12 травня 2010 р. на тему: «Сучасні фінансові - економічні правові та соціальні відносини: стан, проблеми та перспективи розвитку».

- додаток № 2 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - наукової конференції з 20 по 22 травня 2010 р. на тему: «Розвиток ринку фінансових послу в умовах глобалізації».

- додаток № 3 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - наукової конференції з 3 по 5 червня 2010 р. на тему: «Актуальні аспекти формування і розвитку ринку фінансових послуг в Україні».

Згідно з п. 3.1 Договору № 01/04/2010 факт надання послуг за цим Договором підтверджується актом приймання-передачі, підписаним Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору № 01/04/2010 передбачено, що вартість фактично наданих Виконавцем послуг зазначається Сторонами в акті приймання-передачі.

На підтвердження виконання умов договору сторонами складено та підписано акти здачі - приймання робіт від 30 травня 2010 р. № № 4, 5, 6.

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Аквамарин - ЛТД» було виписано позивачу податкову накладну від 30.06.2010 року.

Суд першої інстанції зазначив, що зазначену накладну було оформлено з порушенням податкового законодавства, оскільки згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання передачі по Договору № 01/04/2010 підписані сторонами 30.06.2010 року (в той же день, що і податкова накладна), а тому посилання відповідача на порушення вимог законодавства при оформлення цією ж датою податкової накладної є помилковими.

Крім цього, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) і ТОВ «Аквамарин ЛТД» (Виконавець) було укладено договір від 02 вересня 2010 року № 02/09/2010 року про надання послуг (далі по тексту - Договір).

Згідно з п. 1 Договору № 02/09/2010 року Виконавець надає, а Замовник оплачує послуги з організації та проведення корпоративного заходу (наукових конференцій), що надаються Виконавцем на замовлення Замовника, а саме послуги з проживання учасників корпоративного заходу, бронювання конференц-зали для проведення заходу, організації харчування для учасників корпоративного заходу. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором визначається у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

До вказаного Договору складено 2 додатки:

- додаток № 1 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - наукової конференції з 14 по 17 вересня 2010 р. на тему: «Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізацій них процесів» (т. 1, а.с. 203);

- додаток № 2 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - наукової конференції з 27 по 30 вересня 2010 р. на тему: «Фінансово - кредитна система України у контексті економічної стабільності та розвитку» (т. 1, а.с. 204).

Згідно з п. 3.1 Договору № 01/04/2010 факт надання послуг за цим Договором підтверджується актом приймання-передачі, підписаним Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору № 01/04/2010 передбачено, що вартість фактично наданих Виконавцем послуг зазначається Сторонами в акті приймання-передачі.

На підтвердження виконання умов договору сторонами складено та підписано акти здачі - приймання робіт від 30 вересня 2010 р. № № 7, 8.

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Цим самим спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що доказів на підтвердження розрахунку з ТОВ «Аквамарин - ЛТД» за договором № 02/09/2010 позивачем суду не надано.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Аквамарин - ЛТД» було виписано позивачу податкові накладні від 17.09.2010 року.

Посилання суду першої інстанції на те, що акти приймання-передачі, підписані сторонами, не містять переліку наданих послуг як на підставу для неможливості підтвердження ними господарських операцій спростовується тією обставиною, що перелік послуг зазначено сторонами в кошторисі, що є невід'ємною частиною договору.

Крім того, судом встановлено, що факт проведення конференції підтверджується матеріалами, що розміщені у збірнику, виданому за наслідками її проведення.

Наведене свідчить про наявність господарської мети при здійсненні вказаних вище господарських операцій.

Таким чином, проаналізувавши первинні документи, надані позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Аквамарин ЛТД» мали реальний характер, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами.

Посилання суду першої інстанції на формальну невідповідність реквізитів документів, наданих позивачем, не спростовує реального характеру господарських операцій.

Зазначення судом першої інстанції на ту обставину, що згідно з актом перевірки останню звітність (декларацію з податку на додану вартість) ТОВ «Аквамарин - ЛТД» було подано в лютому 2010 р., що свідчить про те, що податкова звітність, в якій було б відображено взаємовідносини з позивачем, цим товариством до податкового органу не подавалася, а тому позивач не мав права формувати показники податкової звітності по господарських операціях з вказаним контрагентом є помилковими, оскільки, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Виходячи з цього, висновки позивача про відсутність у ТОВ «Аквамарин ЛТД» адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних договорів не підтверджені належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умова наявності первинних документів, що підтверджують реальне здійснення надання послуг.

Перевіряючи здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Асгільдія», колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) і ТОВ «Асгільдія» (Виконавець) було укладено договір від 01 вересня 2011 року № 0109/2011 року про надання послуг (далі по тексту - Договір № 0109/2011).

Згідно з п. 1 Договору № 0109/2011 року Виконавець надає, а Замовник оплачує послуги з організації та проведення корпоративного заходу (наукової конференції на тему: «Право і державка в умовах глобалізації та регіоналізації»), яка проводиться в два етапи.

Послуги надаються Виконавцем на замовлення Замовника, а саме: послуги з проживання учасників корпоративного заходу, бронювання конференц-зали для проведення заходу, організації харчування для учасників корпоративного заходу. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором визначається у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

До вказаного Договору складено 2 додатки:

- додаток № 1 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - 1-го етапу наукової конференції з 05 по 09 вересня 2011 р. на тему: «Право і державка в умовах глобалізації та регіоналізації»;

- додаток № 2 - кошторис організації та проведення корпоративного заходу - 2-го етапу наукової конференції з 20 по 23 вересня 2010 р. на тему: «Право і державка в умовах глобалізації та регіоналізації».

Згідно з п. 3.1 Договору № 0109/2011 факт надання послуг за цим Договором підтверджується актом приймання-передачі, підписаним Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору № 0109/2011 передбачено, що вартість фактично наданих Виконавцем послуг зазначається Сторонами в акті приймання-передачі.

На підтвердження виконання умов договору сторонами складено та підписано акти здачі - приймання робіт від 31 вересня 2011 р. № № 1, 2.

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Асгільдія» було виписано позивачу податкові накладні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Асгільдія».

Наведений висновок підтверджується також і наступним.

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Асгільдія» були предметом судового розгляду в межах адміністративної справи 2а-6190/12/1070 за позовом Ірпінської фінансової юридичної академії у формі ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» (позивач у справі № 810/1246/13-а) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (відповідача у справі № 810/1246/13-а).

Зокрема, в межах даної адміністративної справи Київський окружний адміністративний суд у постанові від 05 квітня 2013 року, що набрала законної сили 13 червня 2013 року, визнав підтвердженим факт надання ТОВ «Асгільдія» послуг позивачу по проведенню наукової конференції на тему «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації», яка проводилася в два етапи з 5 по 8 вересня 2011 р. та з 20 по 23 вересня 2011 р., а також правомірність формування показників податкової звітності на підставі договору № 0109/2011 та документів, виданих ТОВ «Асгільдія» на його виконання.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України постанова Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по справі 2а-6190/12/1070 має для вирішенні даної справи преюдиційне значення.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на пояснення, керівника та головного бухгалтера ТОВ «Асгільдія» Темченка В.С., надані о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенанту податкової міліції Кравцю Є.М., згідно з якими, вказані підприємства є фіктивними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, пояснення посадової особи контрагента, на які посилається відповідач, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину цієї особи у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Ньюмодуль 2011» колегією суддів встановлено наступне.

Між позивачем (Замовник) і ТОВ «Ньюмодуль 2011» (Підрядник) було укладено договір від 01 вересня 2011 р. № 125/08-2011 (далі по тексту - Договір № 125/08-2011), згідно з умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з поточного ремонту спальних корпусів реабілітаційно-оздоровчого корпусу «Сосновий Бір» в м. Ірпінь.

Роботи проводяться на підставі договірної ціни.

Відповідно до п. 2.1 цього договору загальна вартість робіт згідно даного Договору складає 250 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 41800,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору № 125/08-2011 здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання протягом 3-х днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмета підряду до приймання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано довідку про вартість будівельних робіт, акт приймання-передачі будівельних робіт за вересень 2011 року, в якому наведено перелік робіт, матеріали щодо розрахунку вартості робіт.

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням № 496 від 26 жовтня 2011 року.

ТОВ «Ньюмодуль 2011» було виписано позивачу податкову накладну.

Крім того, між позивачем (Замовник) і ТОВ «Ньюмодуль 2011» (Підрядник) було укладено договір від 1 вересня 2011 р. № 125/08-2011 (далі по тексту - Договір № 125/08-2011), згідно з умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з поточного ремонту навчальних корпусів будівлі по вул. Годованця, 1 в м. Камянець-Подільському.

Роботи проводяться на підставі договірної ціни.

Відповідно до п. 2.1 цього договору загальна вартість робіт згідно даного Договору складає 192 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32000,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору № 125/08-2011 здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання протягом 3-х днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмета підряду до приймання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано довідку про вартість будівельних робіт, акт приймання-передачі будівельних робіт за вересень 2011 року, в якому наведено перелік робіт, матеріали щодо розрахунку вартості робіт.

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням № 494 від 25 жовтня 2011 року.

ТОВ «Ньюмодуль 2011» було виписано позивачу податкову накладну.

Враховуючи те, що виконання дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність зв'язку придбаних послуг з власною діяльністю позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність первинних документів встановленим вимогам (наявність описки) не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Аквамарин-ЛТД», ТОВ «Асгільдія» і ТОВ «Ньюмодуль 2011» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведені положення законодавства відображені також у п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97, що був чинним до 01.01.2011 року.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквамарин-ЛТД», ТОВ «Асгільдія» і ТОВ «Ньюмодуль 2011» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені положення законодавства відображено також у п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, що був чинним до 01.01.2011 року.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентами повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав, а тому підлягають скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Розглядаючи вимоги адміністративного позову про зобов'язання відповідача повернути Ірпінській фінансово-юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю кошти за спірними податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 2 287 313,50 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, визначені позивачу у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов'язання в розмірі 2 287 313,50 грн. позивачем було сплачено у добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як встановлено колегією суддів, податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем 21 лютого 2013 р. № 0000302204, № 0000312204, № 0000322204 є незаконними та підлягають скасуванню.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем на виконання цих рішень, що визнані незаконними та скасовані, є такими, що сплачені безпідставно.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає ст. 43 Податкового кодексу України.

Вимогами цієї статті передбачено наступне.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, з аналізу змісту наведеної статті вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

У зв'язку задоволенням вказаним судовим рішенням вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, за якими позивачем було сплачено податкові зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача таких коштів, заявлені у даному позові, є передчасними.

Крім цього, позивач не звертався до податкового органу в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення з податкового органу безпідставно сплачених податкових зобов'язань необхідно відмовити.

Доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 р. № 0000302204, № 0000312204, № 0000322204.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 50, ЄДРПОУ 32240252, р/р 26001023680001 в АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 300249) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.