Ухвала суду № 3708711, 22.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Островська О.П.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2009 року                                                                                                                                                            справа № 2-а-24771/08/1270

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                                 Яманко В. Г.

суддів:                      

при секретарі судового засіданняГаврищук Т.Г.

Білак С. В.

Білоус К. І. за участю представників: від позивача:не з’явився, повідомлені належним чином,від відповідача:не з’явився, повідомлені належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні

 апеляційну скаргу     Приватного сільськогосподарського підприємства «Відродження»на постанову Луганського окружного адміністративного суду від27 листопада 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-24771/08 (суддя Островська О.П.)за позовомЛуганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доПриватного сільськогосподарського підприємства «Відродження»простягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць ВСТАНОВИЛА:

Позивач 23 жовтня 2008 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Відродження» (далі по тексту – ПСП «Відродження») про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України несплачених адміністративно - господарських санкції за невикористання 4% нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, у сумі 8810 грн. 53 коп. та пені за порушення терміну сплати санкції у сумі 672 грн. 32 коп., всього 9482 грн. 85 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року (арк. справи 25-26) позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів були задоволені та стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 8810 грн. 53 коп. та пені за порушення терміну сплати санкції у сумі 672 грн. 32 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач  на судовий розгляд не з’явився, про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином. Відповідач надав заяву про неможливість явки на судовий розгляд.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач - ПСП «Відродження» є юридичною особою та зареєстроване в ЄДРПОУ за № 31102497.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, адміністративно-господарські санкції за вимогами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» можуть бути застосовані у разі звернення інваліда до підприємства з проханням працевлаштування і по причині відсутності такого робочого місця юридичною особою інваліду відмовлено в прийнятті на роботу, дана санкція не може бути застосована за не працевлаштування без відповідних доказів про відмову у прийняття інваліда на роботу по причині відсутності для нього робочого місця, оскільки за статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до і підприємств. Відповідачем було вказано, що на протязі 2007 року на підприємство не направлялися та не зверталися особисто інваліди для працевлаштування. Крім того, відповідач зазначає, що реєстрація відповідача у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів відбулася 14 травня 2008 року за № 26/98, стягнення позивачем заявлено за 2007 рік.

Відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно пункту 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1995 року № 314 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача (арк. справи 8) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Мінпраці України від 29 грудня 2004 року № 338, за 2007 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу – 19 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –167,4 тис. грн. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених згідно вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 0, фактично на підприємстві відповідача у 2007 році працевлаштовано 0 інвалідів. За розрахунком позивача (арк. справи 5-6) відповідач повинен був працевлаштувати у 2007 році 1 інваліда (19х4%) та підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда за 2007 рік у сумі 8810 грн. 53 коп.

Відповідач вищевказані штрафні санкції своєчасно не перерахував, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 8810 грн. 53 коп.та пеню в розмірі 672 грн. 32 коп.

Згідно положенням статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідіву порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно пунктів 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідівз урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пункту 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 підприємства, зокрема,  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до державної служби зайнятості щодо працевлаштування інвалідів не звертався.

Відповідно до статті 19 Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону, аяк було вказано вище, стаття 18 Закону передбачає, що безпосередньо інвалід звертається для працевлаштування на підприємства та в організації.

Протягом 2007 року відповідач не надав до Новопськовського районного центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчить довідка Новопськовського районного центру зайнятості (арк. справи 4). Також, відповідачем, в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано відомостей про звітування протягом 2007 року до Новопськовського районного центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН.

Крім того, пунктами 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю  представників  МСЕК,  органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до пункту 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті250Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідачем 12 травня 2008 року було подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік по формі № 10-ПІ.

Згідно пункту 3.7 Наказу Міністерства праці від 10 лютого 2007 року № 42 "Про затвердження форми звітності N10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"" у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу, для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок06=(рядок03-рядок02)хрядок05.

На підставі зазначеного звіту позивачем було заявлено до стягнення 23 жовтня 2008 року адміністративно-господарську санкцію в сумі 8810 грн. 53 коп. та нарахована пеня за період з 16 квітня 2008 року по 23 жовтня 2008 року в розмірі 672 грн. 32 коп. (арк. справи 7), тому річний строк, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України, позивачем не порушений.

Стосовно посилання відповідача на те, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані, оскільки відповідач зареєструвався в Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів  14 травня 2008 року, колегія суддів зазначає, що відповідачем було подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік по формі № 10-ПІ 12 травня 2008 року, тобто відповідачем самостійно було визначено зобов’язання щодо зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 8810 грн. 53 коп. та пені за порушення терміну сплати санкції у сумі 672 грн. 32 коп.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення. Відповідачем вжиття всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів не доведено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Відродження» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-24771/08 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-24771/08  – без змін.

Ухвала складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 22 квітня 2009 року.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Головуючий:                                                                                                                                                                   В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                                                                                 Т.Г.Гаврищук

                                                                                                                                                                                            С.В.Білак