Ухвала суду № 3708683, 16.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-12461/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 квітня 2009 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2005 року по справі № 7/128-2005 за позовом ТОВ «БунКер» до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2005 року, позовні вимоги ТОВ «БунКер» до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 14.11.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 06.12.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Бункер» за період 2003 – 2004р.р., які були закріплені в акті №21/23111/32360024 від 22.02.2005р.

В зазначеному акті перевірки податковий орган вказував на порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, товариством занижено задекларовані обсяги поставки по податковій накладній №57 від 11.11.2003р..

1. Повідомленням-рішенням №208-23-132360024/1618 від 22.02.2005р. позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8505,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 4007,50 грн.

Рішенням Ужгородська МДПІ у Закарпатській області № 3280/10/23-0 від 12.04.2005р. за наслідками розгляду скарги позивача в порядку апеляційного узгодження скасовано зазначене повідомлення-рішення в частині  визначення зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1025,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 282,50 грн., в решті – повідомлення-рішення залишено без змін. 

На підставі п.2 ст.80 ГПК України, в редакції на момент постановлення рішення судом першої інстанції, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судом першої інстанції провадження у справі в цій частині припинено.

Задовольняючи вимоги позивача щодо визнання недійсним повідомлення-рішення №208-23-132360024/1618 від 22.02.2005р. в частині визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 10788,00 грн. (основний платіж – 7193,00 грн. та штрафні санкції – 3595,00 грн.) суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно виходив з того, що податковим органом при встановленні факту завищення товариством витрат у IV кварталі 2003 року на суму 11100,00 грн. не було враховано, що у відповідності з вимогами п.«а» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно яких платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, позивачем у серпні 2004 року було подано уточнюючу декларацію із збільшенням валового доходу на цю суму зі сплату штрафу.

Оскільки судами встановлено, що зазначене порушення було усунуто платником податку до початку перевірки, обґрунтованим є висновок про наявність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Враховуючи, що позивачем не було спростовано з посиланням на належні та допустимі докази висновок податкового органу про завищення складу витрат по позиціях «курсова різниця» та «відрядження», яке підтверджено під час перевірки належним чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність відмовити в задоволені позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №208-23-132360024/1618 від 22.02.2005р. в частині визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2417,00 грн.

2. На підставі акта перевірки № 21/23111/32360024 від 22.02.2005р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 210/23-1/32360024/1620 від 22.02.2005р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2562,00 грн. за листопад 2003 року та в сумі 60,00 грн. за вересень 2004 року, всього на суму 2622,00 грн.

Висновок податкового органу щодо наявність підстав для збільшення доходу  товариства на суму 12810,00 грн. по господарській операції у листопаді 2003р. з ТОВ «Агромат» визнаний судом таким, правильно було визнано судом необґрунтованим, оскільки відповідачем при відображені факту порушення позивачем вимог податкового законодавства було порушено вимоги п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. №429, відповідно до якого, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому  обліку, що   підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом висновок про збільшення доходу позивача на суму 12810,00 грн. по зазначеній господарській операції з ТОВ «Агромат» зроблено на підставі ксерокопії сторінки з книги придбання (товарів, робіт, послуг).

При цьому, як вбачається з податкової накладної №57 від 11.11.2003р., позивач в податковому обліку відображав в повному обсязі господарську операцію з ТОВ ПТК «Агромат» і вірно визначив з цієї операції податкові зобов’язання. Стан взаєморозрахунків зазначених суб’єктів підприємницької діяльності відображено в акті взаємозвірки станом на 30.11.2003р.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 2562,00 грн. за листопад 2003 року відповідає встановленим по справі обставинам.

Разом з тим, обґрунтованим є висновок податкового органу про наявність підстав для зменшення позивачу суми від’ємного значення ПДВ у вересні 2004 року, оскільки в порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються, позивачем було здійснено повторне формування податкового кредиту по податковій накладній №840 від 04.06.2004р., виписаній ТОВ «Смок».

 Отже, податкове повідомлення-рішення № 21/23111/32360024 від 22.02.2005р. обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій недійсним в частині зменшення бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2562,00 грн.

3. Податковим повідомленням-рішенням № 209-23-1-32360024/1619 від 22.02.2005 року визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 98,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн.

В акті перевірки податковим органом було зазначено про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2004 року у розмірі 98,00 грн., оскільки у податковій накладній № 840 від 07.05.2004 р., виписаній ДК «Укркомресурси» на загальну суму 584,99 грн. (в тому числі ПДВ – 97,50 грн.), яка була включена позивачем до податкового кредиту, неправильно вказаний індивідуальний податковий номер покупця – ТОВ «БунКер».

Оскільки недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією під час перевірки не роблять її недійсною, не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 209-23-1-32360024/1619 від 22.02.2005 року.

4. Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 211/23-111/32360024/1621 від 22.02.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 1908,46 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3816,92 грн. стали закріплені в акті перевірки № 21/23111/32360024 від 22.02.2005р. висновки податкового органу про порушення позивачем п.1.11 та п.1.7 розділу 1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», а саме: відшкодування по авансових звітах сум витрат по відрядженнях працівників ТОВ «БунКер» та відшкодування у другому півріччі 2004 року працівнику ТОВ «БунКер» представницьких витрат у загальній сумі 931,55 грн. без затвердженого у встановленому порядку кошторису цих витрат та підтверджуючих ці витрати документів; витрат на оформлення закордонних паспортів у сумі 505,34 грн., витрат по придбанню пального для службового автомобіля у сумі 4564 грн. без належного щоденного оформлення дорожніх листів, витрат по отриманих послугах з перевезення пасажирським транспортом за договором з приватним підприємцем.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти висновків податкового органу позивач посилався на несуттєві порушення при оформленні відряджень працівників, подорожніх листів на службовий автомобіль, наявність договору з підприємцем – пасажироперевізником.

Зазначені доводи правильно не було взято судами до уваги, оскільки безумовним обов’язком платника податку є дотримання встановленого порядку документування понесених витрат, виплати коштів у порядку компенсації, які також в подальшому відносяться до складу витратної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток суб’єкта підприємництва.

Разом з тим, враховуючи, що нарахування основного платежу здійснювалося податковим органом на підставі п.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосування штрафних санкцій повинно було здійснюватись відповідачем на підставі та у розмірах, визначених в п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 211/23-111/32360024/1621 від 22.02.2005 року на суму 2562,00 грн.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Голубєва Г.К.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                      Е.А. Рустам’ян