Ухвала суду № 3708623, 16.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“16” квітня 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрольон» на постанову Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року

у справі № 11/307а/8

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрольон»

до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Державна податкова інспекція у Коропському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрольон» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000082320/3 від 29.08.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що пунктом 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено, що підприємство повинне вести облік приросту (убутку) продукції сільськогосподарського виробництва. Дана норма матеріального права стосується промислового підприємства, а також інших видів діяльності, крім сільськогосподарської. Висновки Акта перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення підлягає визнанню нечинним.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрольон» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначав, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу представник відповідача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 28.12.2002 року по 30.09.2004 року, за результатами якої складено Акт № 7/23-008/31872064 від 23.02.2005 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2003 рік на суму 17427,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082320/0 від 25.02.2005 року.

За результатами адміністративного скарження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082320/3 від 29.08.2005 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 20912,40 грн., у тому числі: 17427,00 грн. основного платежу та 3485,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність визначення податковим органом податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 20912,40 грн., оскільки підприємством в порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР було занижено податок на прибуток за 2003 рік на суму 17427,00 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми даного пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.

З метою реалізації пункту 5.9 статті 5 вказаного Закону в додатку до К1/1 рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року передбачено таблицю 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2003 рік (додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства) було зазначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду в сумі 33500 грн., у тому числі на складах в розмірі 33500 грн.

Згідно з відомостями, які містяться на бухгалтерських рахунках підприємства, балансова вартість запасів на складах (місцях зберігання), витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат (за винятком тих, що отримані безкоштовно) станом на 31.12.2003 року становила 13190,46 грн.

Відповідно до даних листа позивача від 16.02.2005 року та витягу із книги валових доходів та валових витрат, наданих до податкового органу, балансова вартість запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат (за винятком тих, що отримані безкоштовно) станом на 31.12.2003 року становить 103566,63 грн.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про заниження підприємством балансової вартості запасів на кінець звітного періоду, а саме станом на 31.12.2003 року в розмірі 83257 грн.

Згідно з даними Акта перевірки встановлено зменшення підприємством у грудні 2003 року валових витрат в розмірі 23040 грн. по операціям з ДП «Льоноконоплером» та не включення до складу валових витрат вартості запасних частин на суму 2126 грн., що призвело до заниження у 2003 році валових витрат на загальну суму 25166 грн.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Проте, в порушення вимог даної норми матеріального права позивачем в 2003 році було занижено валові витрати на загальну суму 25166 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність визначення підприємству податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 20912,40 грн., у тому числі: 17427,00 грн. основного платежу та 3485,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрольон» відхилити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар В.М. Євтушевський