Ухвала суду № 3708613, 21.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-22617/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 21.04.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуІзюмської обєднаної державної податкової інспекції на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 та постанову господарського суду Харківської області від 04.06.2007

у справі № АС-42/154-07

за позовом Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України”

„Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів”

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції

третя особа: Дочірнє підприємство державна акціонерна компанія „Хліб України”

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення - рішення Ізюмської обєднаної податкової інспекції Харківської області № 0001352310/3 від 23.03.2007 про визначення податкового зобовязання по сплаті частини прибутку у сумі 175500 грн. та податкового повідомлення-рішення №0001352310/247/6 від 23.03.2007 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 59990 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.06.2007, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 у справі № АС-42/154-07, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15.09.2006 відповідачем складено акт перевірки позивача №1433/231-00952278-371 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, відповідно до висновків якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001352310/0 про сплату до державного бюджету частини прибутку в сумі 175500 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності у 1 та 2 кварталах 2006 року.

Позивачем у адміністративному порядку оскаржено вище зазначені рішення та за результатами розгляду скарги залишені без задоволення.

В результаті розгляду скарг були винесені рішення через дріб 1, 2, 3, а також прийнято додаткове рішення №0001352310/247/6 від 23.03.2007 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 59990 грн..,оскільки позивачем було порушено ст. 67 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та п. 1,2,6 та 7 Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2006 році, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 17.05.2006 № 678.

Оскільки позивачем у першому півріччі 2006 не нараховано та не сплачено до загального фонду державного бюджету частину прибутку на загальну суму 175500 грн. в тому числі в 1 кварталі 2006 - 73400 грн.

Крім того застосовано фінансово-штрафні санкції на донараховну суму частини прибутку ( доходу ) відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181- IIIу сумі 59990 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди зазначили, що результати фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів”, в частині обліку отриманого прибутку враховуються в консолідованому балансі Дочірнє підприємство державна акціонерна компанія „Хліб України”, а саме підприємство не є платником частини прибутку передбаченого ст. 67 Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та „Порядком та нормативами відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році”, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 678 від 17.05.2006.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на таке.

Статтею 67 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” встановлено що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх обєднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші субєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Постанову Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006, якою затверджено Порядок та норматив відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, а саме ст. 67 визначає обовязок та порядок сплати частини доходу зазначених субєктів господарювання до загального фонду державного бюджету, у тому числі їх дочірніми підприємствами.

Статтею 10 Закону України „Про господарські товариства” учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Отже, частка держави у статутному фонді дочірнього підприємств визначається шляхом множення частки господарської організації у статуті дочірнього підприємства на частку держави у статуті самої господарської організації на дату сплати частини прибутку (доходу) до бюджету.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанції частка, що належить державі у Статутному фонді Державна акціонерна компанія „Хліб України”становить 100%, а Статутний фонд дочірніх підприємств сформований за рахунок внесків Державна акціонерна компанія „Хліб України”.

Відповідно до Статуту підприємства позивача, єдиним засновником та акціонером підприємства позивача є Державна акціонерна компанія „Хліб України”, уповноваженого управляти майном держави, як єдиний акціонер, до компетентності якого входить визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до Статуту, організація, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, визначення організаційної структури управління та інше.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що частки держави у статутному фонді Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів”, заснованого згідно п. 1.1 Статуту позивача, який зареєстровано Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області 10.08.2001 за № 502 підприємство створене шляхом реорганізації державного підприємства Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів на виконання постанови Кабінету міністрів України від 15.11.1997 № 1218 „Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств” рішенням спостережної ради державної акціонерної компанії „Хліб України” від 10.03.1998 не має.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших субєктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Однак судами попередніх інстанцій не встановлено щодо можливого нарахування збору при визначенні балансової вартості фінансових інвестицій участі в капіталізації, а позивачем не наведено достатніх доказів того, що Дочірнє підприємство державна акціонерна компанія „Хліб України”при визначенні балансової вартості фінансових інвестицій застосовується метод участі в капіталі.

Отже, судами належним чином не зясовано, чи збереглася державна частка у статутному фонді позивача та визначення балансової вартості фінансових інвестицій в капіталі позивача.

Зазначена обставина є предметом доказування і підлягає обовязковому встановленню, оскільки має значення для вирішення справи.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно зясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в звязку з чим постанова господарського суду Харківської області від 04.06.2007 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 та у справі № АС-42/154-07підлягають скасуванню, а справа № АС-42/154-07, відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекціїзадовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 04.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 у справі № АС-42/154-07 скасувати.

Справу № АС-42/154-07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко