Ухвала суду № 3708565, 21.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року                                                                               № К-10629/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у                      м. Донецьку 

на ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008року

та постановуДонецького окружного адміністративного суду від 12.02.2008 року

у справі№ 2-а-1734/08Донецького окружного адміністративного суду

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Візаві»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 

за участю третьої особи на стороні відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

проспонукання надати висновок про відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 219484 грн., - 

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від                   12.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008 року, задоволено позовні вимоги ЗАТ «Візаві»та зобов’язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку надати висновок про відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за березень 2006 року в розмірі 219484 грн. до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу податкової інспекції - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що 20.04.2006 року ЗАТ «Візаві» було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації у розмірі 835493 грн. на рахунок платника у банку.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка та виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період березень 2006 року, за результатами яких складені акти від 19.05.2006 року           № 1833/15-16-23/5/24068600 та від 16.06.2006 року № 22/15-16-23/5/24068600. Даними перевірками було підтверджено заявлену ЗАТ «Візаві» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року в розмірі                 835493 грн.

На рахунок позивача у банку з державного бюджету відшкодовано лише частину вказаної суми бюджетного відшкодування в розмірі 616009 грн., а висновок про відшкодування залишку невідшкодованої суми бюджетного відшкодування в розмірі 219484 грн. відповідачем органам державного казначейства не надано.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР).  

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Проаналізувавши наведені правові норми, можна зробити висновок, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за правильністю обчислення та сплати податків, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) перевірок повинен або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами, відповідач надав висновок, за яким орган держказначейства здійснив перерахування суми у розмірі 616009 грн., а висновок про відшкодування залишку невідшкодованої суми бюджетного відшкодування в розмірі 219484 грн. відповідач органам державного казначейства не надав.

Тобто, не виявивши з боку позивача порушень під час перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 835493 грн., відповідач надав висновок органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування лише суми у розмірі 616009 грн. А відтак, не надання органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 219484 грн., свідчить про неналежне здійснення відповідачем його повноважень (шляхом бездіяльності), передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2008 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                   Голубєва Г.К.

                                   Карась О.В.

                                   Федоров М.О.