Постанова № 3707389, 10.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № А 36/327 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 6.6.5 інстанції - Кожан М.П.

П О С Т А Н О ВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2009 року м. Дніпропетровськ

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - доповідача - Туркіної Л.П.,

Суддів - Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі - Резнікові Ю.М.

за участі представників сторін:

позивача - Каніна С.С. (довіреність №20797/10/10-001 від 13.08.2008р.)

відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргуОСОБА_2

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007 року

у справі №А 36/327

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення 9780,00 грн.,   -

Встановила:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, з урахуванням уточнення до позовної заяви, про стягнення з ОСОБА_2 застосовано фінансової санкції у розмірі 9780,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 -III (далі - Закон № 2181) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Станом на 29.08.2006 р. ОСОБА_2 має недоїмку по сплаті штрафних санкцій, нарахованих за порушення у сфері РРО у розмірі 9780,00 грн.

До даних правовідносин застосовується п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З ЗУ № 2181, оскільки названий Закон регламентує порядок примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007 р. позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що Згідно до ст.. 25 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми штрафних санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевою бюджету за місцем реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органам державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій. Факт винесення рішення про застосування санкцій підтверджено позивачем. Відповідачем не надано доказів повної чи часткової сплати боргу.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує на невірне застосування судом норм процесуального права.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КАС України, особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб .

Статтею 33 КАС України передбачений порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і представників сторін, про час та дату слухання адміністративної справи. Так ч.3 вказаної статті КАС України передбачено, що повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі , свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами .

В порушення вищевказаних норм КАС України, суд не повідомив належним чином всіх осіб, які брали участь у цій адміністративній справі, про час та дату її розгляду, а саме, судом не були направлені повістки представникам відповідача ОСОБА_3та ОСОБА_4, в зв'язку з чим позбавив їх права брати участь в адміністративній справі, надавати свої міркування щодо предмету позову та письмові пояснення, відстоювати інтереси відповідача.

Апелянт вважає, що господарським судом при здійсненні адміністративного судочинства були порушені основні принципи судочинства, закріплені у ст.129 Конституції України, щодо законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів та в доказуванні перед судом їх переконливості.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та зазначив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) „Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони, яка прибула в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд."

В судове засідання 16.04.07 Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило. Даний факт було встановлено господарським судом Дніпропетровської області, про що зазначено у постанові суду від 16.04.07.

У зв'язку із зазначеним, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача, так як останній був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за адресою, зазначеною у реєстраційних документах.

Позивач також зазначив, що 18.10.05 посадовими особами ОСОБА_1 була проведена перевірка ОСОБА_2 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За наслідками перевірки складено Акт від 18.10.05 № 04670167/233, на підставі якого ОСОБА_1 м. Дніпропетровська було винесене рішення про застосування штрафних санкцій від 02.11.05 № 0000932306/0.

За вказане порушення до ОСОБА_2 застосовано відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 1776-III фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі від не проведеної через РРО суми: 1 956,00 грн. х 5 = 9 780,00 грн. Оскільки сума штрафу ОСОБА_2 не сплачена її стягнення в судовому порядку є законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в запереченні на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача до суду не прибув, про час та місце розгляду спору відповідач та його представники повідомлені належним чином.

Заслухавши представника позивача, проаналізував доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову господарського суду від 16.04.07р. скасувати, виходячи з наступного.

Матеріали справи, апеляційна скарга та пояснення представника позивача свідчать, що розгляд справи у суді першої інстанції було здійснено за відсутності відповідача або його представника.

Як зазначено у апеляційній скарзі, причиною неявки було несвоєчасне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Доказів, які б спростовували доводи апеляційної скарги, матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007р. прийнято з порушенням п. 1 ч. 3 ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Наслідком порушення вимог ч. 3 ст. 49, ч. 1 ст. 128 КАС України відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 227 КАС України є обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, а також докази які досліджувались судом першої інстанції з порушенням вимог КАС України.

Виходячи з викладеного та керуючись ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи з урахуванням пояснень апелянта, та заслухавши представника податкової колегія суддів встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.10.05 співробітниками ОСОБА_1 була проведена перевірка ОСОБА_2 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За наслідками перевірки складено Акт від 18.10.05 № 04670167/233, на підставі якого ОСОБА_1 м. Дніпропетровська було винесене рішення від 02.11.05 № 0000932306/0 про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9780 грн. 00 коп.

Як свідчить текст зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2005 року №0000932306/0, воно винесено на підставі п.11 ст.1 Закону «Про державну податкову службу в Україні» та п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв'язку із порушенням позивачем п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно до ст.. 25 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" сумі штрафних санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевою бюджету за місцем реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органам державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Доказів скасування рішення про застосування санкцій у судовому або адміністративному порядку, як і   доказів сплати відповідачем зазначених штрафних санкцій, до суду не надано.

Виходячи з встановлених фактів та норм ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 9780 грн. 0 коп. штрафних санкцій та відповідність їх діючому законодавству.

На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9780грн. 00 коп.

У Задоволені вимог апелянта, щодо направлення справи на новий розгляд відмовити, оскільки зазначені вимоги не відповідають нормам ст.. 204 КАС України.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2задовольнити частково .

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007 р. - скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь державного бюджету (відділення Державного казначейства України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, код 24237528, р/р 31116104600009, код платежу 23030100) суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9780грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 30.04.2009 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: А.О. Коршун  

О.А. Проценко