Ухвала суду № 3707383, 08.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08 квітня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 38/609-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі : головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя: Проценко О.А.

суддя: Туркіна Л.П.

при секретарі: Красота А.О.

за участю представників сторін :

позивача: Сидорчук П.П. дов. від 21.01.2009р.

відповідача: Овсяникова Л.О. дов. від 07.04.2009р. № 6630/10/10-042,

Пелешенко Л.Є. дов. від 07.04.2009р. № 6628/10/10-042

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постанову  господарського суду Дніпропетровської області від  25.12.2007р.

у справі № А 38/609-07 (категорія статобліку - 2.11.1)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про  скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2заявлено позов до ОСОБА_2м. Дніпропетровська про:

-визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0000272301/2 та № 0000262301/2 від 10.10.2007р.;

-зобов'язання відповідача відобразити у картці особового рахунку

позивача суму 372627,00грн. по декларації за березень 2005р. з 05.08.05р. як бюджетне відшкодування, підтверджене податковим органом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог -а.с. № 72)..

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської

області від 25.12.2007р. у справі № А 38/609-07 (суддя Бишевська Н.А.) адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000272301/2 та № 0000262301/2 від 10.10.2007р., а також зобов'язано відповідача відобразити у картці особового рахунку позивача суму 372627,00грн. як бюджетне відшкодування, підтверджене податковим органом

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки умовами договору доручення № 02/03/05 від 04.03.2005р. не передбачено передання товару безпосередньо від Повіреного до Довірителя, тому у відповідності до п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» момент виникнення податкових зобов'язань позивача не настав. У відповідності до ст. 1006 ЦК України позивач передав Довірителю Складське свідоцтво. При цьому право власності на товар не передавалось позивачем Довірителю, оскільки позивач, як Повірений за договором, таке право на товар не отримував. Таким чином судом першої інстанції зроблено висновок про безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000272301/2 від 10.10.07р. про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем на суму 373грн. та за штрафними санкціями на суму 25413,65грн. та повідомлення-рішення « 0000262301/2 від 10.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 372627грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції,ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. У відповідності до п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі довірителю результатів робіт, виконаних згідно з договором доручення. Датою збільшення податкового кредиту повіреного слід вважати дату перерахування коштів на користь продавця товарів (робіт, послуг). Оскільки Акт прийому-передачі виконаних робіт за договором доручення № 02/03/05 був підписаний уповноваженими сторонами 29.03.05р., отже, податковим періодом, в якому виникли податкові зобов'язання позивача, як у повіреного за договором доручення, є березень 2005року.

У зв'язку з прийняттям повідомлення-рішення № 0000262301/2 було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 372627грн., а тому вказана суму бюджетного відшкодування з ПДВ не підтверджена податковим органом, і не може бути відображена в картці особового рахунку позивача.

Суд першої інстанції порушив приписи норм ст. ст. 86, 159 КАС України, оскільки не встановив дійсні обставини справи при вивченні доказів.

Просить постанову суду першої інстанції від 25.12.2007р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав на законність постанови суду першої інстанції. Зокрема зазначив, що договором доручення № 02/03/05 від 04.03.05р. не передбачено передання товару від Повіреного до Довірителя. Оскільки у відповідності до п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача не наступив момент виникнення податкових зобов'язань, тому податкові зобов'язання не виникли. За договором доручення його сторонами додержані вимоги ст. ст. 1006, 1007 ЦК України. Так, позивач передав Довірителю усе одержане ним за договором - Складське свідоцтво. При цьому право власності на товар не передавалось від повіреного до довірителя, оскільки позивач такого права фактично не отримував.

Просить постанову суду першої інстанції від 25.12.07р. залишити без змін.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи? викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Справу було призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Судове засідання 08.04.2009р. фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».

За результатами апеляційного розгляду справи в судовому засіданні 08.04.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

ОСОБА_2 проведена виїзна позапланова перевірка ОСОБА_1з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005року.

За результатами перевірки складений акт № 59/23-409/24443340 від 29.05.07р.

Згідно до акту відповідачем визначено порушення з боку позивача п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» Встановлено, що позивачем в порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкове зобов'язання на 373,00 грн. та завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2005 року на 372627,00 грн.

З суми, заявленої до відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2005 року -372627,00 грн., згідно до даних особового рахунку платника, відшкодовано податку в рахунок погашення податкових векселів 50454,28 грн., в т.ч.:

-30270,63 грн. - 31.08.06р.,

 -20183,65 грн - 31.10.06р.

На підставі акту перевірки від 29.05.07р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272301/0, № 0000262301/0 від 15.06.07р., оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак за результатами процедури адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін та за результатами розгляду скарг, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272301/2, № 0000262301/2 від 10.10.07р.

До матеріалів справи позивачем залучено акт перевірки від 05.08.05 р. з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно до декларації по ПДВ за березень 2005р. За висновками акту, без урахування результатів зустрічних перевірок, ОСОБА_1, документально підтверджено правильність визначеного ПДВ у сумі 373 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом досліджено договір доручення № 02/03/05 від 04.03.05р., укладений між ОСОБА_1 (Повірений) та ОСОБА_3 (Довіритель).

У відповідності до п.1.1 договору доручення Довіритель доручає, а Повірений зобов'язаний :

- за рахунок і за дорученням Довірителя придбати товар - апаратуру ВЧ - зв'язку по ЛЕП, АВС-1-1 у кількості однієї штуки за ціною 2 238 000грн.;

- укласти договір зберігання і здати під відповідальне зберігання придбаний товар .

Згідно до п.2.1 договору, Повірений (позивач у справі) зобов'язаний , в тому числі, передати Довірителю документи у підтвердження виконання Повіреним його доручення ; підписати акт виконаних робіт за договором.

В свою чергу, Довіритель зобов'язаний : для виконання договору перерахувати грошові кошти або надати інші види компенсації, в тому числі цінні папери; відшкодувати витрати, понесені Повіреним при виконанні ним доручення; прийняти від Повіреного документи у підтвердження виконання доручення ; підписати акт виконаних робіт.

Тобто, умовами договору доручення № 02/03/05 від 04.03.2005року не передбачено передання товару безпосередньо від Повіреного до Довірителя .

Відповідачем цей факт не заперечується.

На виконання договору, 11.03.05р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складено Акт прийому-передачі векселя по договору доручення № 02/03/05 від 04.03.05р., яким: ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв у якості розрахунку за товар, придбаний для Довірителя, вексель номінальною вартістю: 2238000,00 грн.

Був укладений договір поставки від 23.03.05р. № 01/03-05 з ОСОБА_4, в якому ОСОБА_4 (постачальник), а ОСОБА_1 (покупець), який діє в межах договору доручення за рахунок і за дорученням ОСОБА_3. Відповідно до умов договору постачання, постачальник зобов'язаний передати в обумовлений Договором строк товар покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити цей товар. Постачальник здійснює поставку товару на протязі 3 днів з моменту підписання договору. Датою поставки вважається дата поставки товару Покупцю на склад Зберігача.

На виконання договору поставки, в рамках договору доручення, ОСОБА_1 отримало від ОСОБА_4 відповідний товар.

Розрахунки за отриманий товар з ОСОБА_4 проведено ОСОБА_1 простим векселем, отриманим від ОСОБА_3 на підставі Акту прийому передачі векселя.

На виконання договору доручення ОСОБА_1 було укладено договір зберігання № 03/05 від 21.03.05р. з ОСОБА_3 (зберігач), згідно до умов якого ОСОБА_1 передає, а зберігач зобов'язаний прийняти, зберігати і повернути майно згідно доданої накладної; Зберігач повинен повернути майно по першій вимозі підприємства, чи іншого пред'явника Складського свідоцтва, видати Підприємству Складське свідоцтво, яке є невід'ємною частиною договору. При отриманні товару по свідоцтву, у разі виникнення заборгованості по сплаті за зберігання, його власник зобов'язаний сплатити вартість послуг по зберіганню згідно договору № 03/05 від 25.03.05р.

Відповідно до договору зберігання ОСОБА_1 передало товар на відповідальне   зберігання та отримало від Зберігача товаророзпорядчий документ - Складське свідоцтво від 25.03.05р.

29.03.05р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виконання договору доручення № 02/03/05 було складено акт прийому-передачі виконаних робіт по договору доручення, яким зазначено факт придбання товару, здача його на зберігання, сума винагороди повіреного склала 0,1% від загальної суми договору - 2238,00 грн.

Згідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів та послуг.

Порядок оподаткування податком на додану вартість таких операцій у випадках, коли платник податків здійснює діяльність з придбання товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, визначається п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно до норм цього пункту Повірений має право на податковий кредит лише тоді, коли розрахувався з постачальником таких товарів (шляхом перерахування грошових коштів чи поставки інших видів компенсації).

Позивачем здійснено розрахунок з постачальником товарів і включено суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Однак, за висновками співробітників податкового органу, підприємством не включено суму ПДВ до складу податкових зобов'язань при передачі товару Довірителю.

Даний висновок податкового органу суперечить обставинам, викладеним в досліджуваній угоді та фактичним обставинам справи, оскільки така передача товару не передбачена умовами договору та цей факт відображений у акті перевірки. Тобто, дата виникнення податкових зобов'язань, передбачена п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не настала . Оскільки цей момент не настав, то, відповідно, податкові зобов'язання не виникли . Таким чином дії Позивача по невідображенню податкового зобов'язання в декларації за березень 2005року у сумі 373000грн. повністю відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість» .

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку (Повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (Довірителя), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

Згідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість » не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання) , довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі .

Фактично мала місце передача позивачем (Повіреним) до ОСОБА_3 (Довірителя) товаророзпорядчого документу (складського свідоцтва), що не є поставкою товару .

Правомірність дій позивача підтверджується листом ОСОБА_2 від 11.05.2005р. № 11748/10/15-212. В діяльності позивача відсутнє порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ.

Окрім вищевикладеного, в акті перевірки у якості обґрунтування порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», працівники відповідача посилаються на норми Цивільного Кодексу України та Закону України «Про обіг векселів в Україні».

При цьому, відповідачем вказано (стор. 15 Акту перевірки) на норми ст. 526 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Цивільний кодекс України та Закон України «Про обіг векселів в Україні». не регламентують порядок оподаткування господарських операцій податком на додану вартість, оскільки дані правовідносини регламентуються спеціальним податковим законодавством, яке має пріоритетне значення.

Крім того, згідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні». видавати прості та переказні векселі можливо лише для оформлення боргу за фактично поставлені товари. Але Довіритель позивача не видавав йому вексель, а передавав. Це різні операції, бо видача векселю - це операція на первинному ринку, яка здійснюється емітентом, а передача векселю - це операція на вторинному ринку, яка здійснюється індосантом цінного паперу . Тобто застосування цієї норми Закону України «Про обіг векселів в Україні» не є правомірним, оскільки існує різниця між видачею та передачею векселя та суттєва різниця між первинним та вторинним ринком цінних паперів.

Згідно до ст.1006 ЦК України Повірений зобов'язаний негайно передати Довірителю все отримане ним у зв'язку з виконанням доручення. Складське свідоцтво, одержане позивачем у зв'язку з виконанням доручення, було передане ним Довірителю .

Згідно до ст.1007 ЦК України Довіритель повинен прийняти від Повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням договору доручення. Довіритель прийняв від позивача (Повіреного) все одержане ним у зв'язку з виконанням договору доручення, а саме складське свідоцтво . Тобто вимоги ст.1006 та ст.1007 Позивачем та Довірителем виконані.

Право власності на товар підтверджується наданням товаророзпорядчого документу - складського свідоцтва. Але це право власності на товар не передавалося від Повіреного до Довірителя, бо це право власності не належить Повіреному . У межах договорів доручення Повірений діє від імені та за рахунок Довірителя, право власності на товар не переходить до Повіреного. Відповідно, Повірений не в змозі передати Довірителю право власності на товар, бо це право власності йому не належить. Те, що Довіритель мав право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, придбаним для нього Повіреним, не призводить до переходу права власності від Повіреного до Довірителя. Повірений не передає право власності Довірителю, оскільки взагалі первісно не отримує цього права (в даному випадку від постачальника товару).

Передача товаророзпорядчого документу, не є поставкою товару і відповідно не є об'єктом оподаткування.

Відсутність факту передачі товару, не дає підстав стверджувати про наявність факту виникнення у позивача податкових зобов'язань , що в свою чергу спростовує наявність порушення, передбаченого п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що із урахуванням акту перевірки від 05.08.05 р. з питання правомірності заявленого до відшкодування ПДВ за березень 2005 року, призначене за результатами даного акту службове розслідування відносно посадової особи ДШ у АНД районі відповідно до наказу № 198 від 25.04.07 р., мало наслідком фактично лише наказ № 199 від 26.04.07 р. про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ОСОБА_1 з того ж питання - правомірності заявленого до відшкодування ПДВ за березень 2005 року .

З урахуванням недоведеності податковим органом належними доказами правомірності прийняття оскаржуваних повідомленнь -рішеннь від 10.10.07 р. № 0000272301/2 та № 0000262301/2 та застосування штрафних санкцій, суд першої інстанції обґрунтовано визначив суму 372627,00 грн. по декларації за березень 2005 р. як бюджетне відшкодування, підтверджене податковим органом, що і відбулося в серпні 2005 року. Таким чином позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і зробив висновки, які відповідають дійсним обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не встановлено.

Колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № А 38/609-07 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 14.04.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

   Суддя О.А. Проценко

Суддя Л.П. Туркіна