Ухвала суду № 37065695, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" січня 2014 р.справа № 811/1315/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:Шелепова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі №811/1315/13-а за позовом Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "Родіна" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна» звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000292210 від 10 квітня 2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 898 223,25 грн., у тому числі 2 353 901,00 грн. основного платежу та 544 322,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з оскарженим рішенням відповідача. Так податковим органом безпідставно не віднесено весь обсяг фактично вирощеної СТОВ «Родіна» продукції сільськогосподарського призначення до продукції власного виробництва у зв'язку з відсутністю державної реєстрації окремих договорів оренди земельних часток (паїв) та зроблено висновок, що з огляду на порушення позивачем вимог п.8-1.2, 8-1.6, 8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», застосовувати оскільки не реєстрація таких договорів не позбавляє позивача спеціальний режим оподаткування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013р. позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день та час розгляду скарги повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем у період з 12.03.2013 р. по 20.03.2013 р. проведено позапланову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №6/2200/30564460 від 27.03.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення зокрема: п.8-1.2, п.8-1.6, п.8-1.11 ст.8-1, п.4.1. ст.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 402 451,00 грн. та занижено від'ємне значення з ПДВ на 594 075,00 грн. (а.с.43-110, Т.1, 163-205, Т.2).

За висновками акту перевірки, весь обсяг продукції не може бути віднесений до власного виробництва, оскільки договори оренди не пройшли держану реєстрацію, а тому її реалізація не може відбуватися за нормами спеціального режиму оподаткування, а також позивачем у серпні 2010 року 25 % розмір питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг), який за даними перевірки у серпні 2010 р. склав 26,2%, а, відтак, позивач з серпня 2010 р. відповідно до вимог п.8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається платником податку на додану вартість на загальних підставах

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000292210 від 10.04.2013р., яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Родіна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 898 223,25 грн., у тому числі 2 353 901,00 грн. основного платежу та 544 322,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Сторонами не спростовується, що СТОВ «Родіна» з 01.01.2009р. зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.27, 28, Т.1).

Судом встановлено, що у 2010 році СТОВ «Родіна» фактично використовувало у своїй господарській діяльності 2 932,77 га сільськогосподарських угідь-ріллі та 141,02 га сільськогосподарських угідь-пасовищ (а.с.233-250, Т.2).

У господарській діяльності позивач використовує орендовані земельні ділянки за договорами оренди.

У період з 2010 р. по 2012 р. частина договорів оренди земельних ділянок не були зареєстровані у встановленому порядку, як вказує позивач у позові, з огляду на тривалість процедури реєстрації таких.

Перевіркою не встановлено фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб; сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Дані обставини сторонами не спростовуються.

Згідно п.8-1.6 Закону України "Про податок на додану вартість", сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пункт 8-1.11 ст.8-1 вказаного Закону передбачає, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то, зокрема, на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

З огляду на те, що податковим органом під час перевірки не було встановлено факту поставки позивачем протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів, придбаних у інших осіб, питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо виключення можливості застосування до позивача наслідків передбачених п.8-1.11 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначені норми кореспондуються з нормами п.209.1, 209.6, 209.11 ст.209 Податкового кодексу України.

Водночас, продукція, що реалізовувалася позивачем у перевіряємому періоді, була вирощена безпосередньо ним, на орендованих земельних ділянках, а не придбана у інших осіб, а отже податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з поставки сільськогосподарської продукції позивач правомірно відображав у спеціальній (скороченій) декларації з податку на додану вартість.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що визначальною умовою для віднесення діяльності до сільськогосподарського виробництва є наявність у власності або у користуванні (оренді) сільськогосподарських угідь, а податкове законодавство не ставить у залежність використання таких земельних ділянок з реєстрацією договорів оренди.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі №811/1315/13-а за позовом Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "Родіна" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник