Ухвала суду № 37065701, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" січня 2014 р.

справа № 2а-0870/2256/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів м. Запоріжжя за участю прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001140804/0 від 22.10.2010р. та № 0001150804/0 від 22.10.2010 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова обґрунтована тим, що долучені до справи докази підтверджують правомірність висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо порушення ТОВ «ТБ «Мегаполіс» вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2010 № 0001150804/0 та № 0001140804/0 у суду відсутні.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають.

Представник позивача не з'явився, про дату, час, місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Представник відповідача та прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту перевірки від 04.10.2010р. № 385/08-04/25484884, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001140804/0 від 22.10.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 20 015 415грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10 007 707,50грн., та № 0001150804/0 від 22.10.2010 р. яким

позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 019 269грн. за основним платежем на 25 019 269грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Актом перевірки № 385/08-04/25484884 встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25 019 269 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 015 415 грн., в т.ч. за лютий 2009 року у сумі 17 125 311 грн. та березень 2009 року у сумі 2 890 104 грн.

В описовій частині акту зазначено, що вказані порушення є наслідком того, що перевіркою не було встановлено наявність фактичних обставин здійснення придбання товару та наявність законних господарських взаємовідносин між підприємством-позивачем та ТОВ «Інитерком Запоріжжя».

Судом першої інстанції було встановлено, що 25.02.2009р. між ТОВ «Інтерком Запоріжжя» (постачальник) та ТОВ «ТБ «Мегаполіс» (покупець) укладено договір поставки № 25/02-09К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця ковпачок алюмінієвий з дозатором із взпіненого поліетилену згідно доданих до договору специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах вказаного договору.

До договору сторони складені специфікації: № 1 від 25.02.2009, №№ 2-5 від 26.02.2009, №№ 6-12 від 27.02.2009, №№ 13-18 від 28.02.2009.

Угода документально оформлена наступними документами: виписані постачальником рахунки-фактури № 1-К від 25.02.2009, № 2/К від 26.02.2009, № 3/К від 26.02.2009, № 4/К від 26.02.2009, № 5/К від 26.02.2009, № 6/К від 27.02.2009, № 7/К від 27.02.2009, № 8/К від 27.02.2009, № 9/К від 27.02.2009, № 10/К від 27.02.2009, № 11/К від 27.02.2009, № 12/К від 27.02.2009, № 13/К від 28.02.2009, № 14/К від 28.02.2009, № 15/К від 28.02.2009, № 16/К від 28.02.2009, № 17/К від 28.02.2009, № 18/К від 28.02.2009;

Складені видаткові накладні № РН-1/К від 25.02.2009 на суму 5 780 208,00грн., № РН-2/К від 26.02.2009 на суму 8 670 312,00 грн., № РН-3/К від 26.02.2009 на суму 8 092 291,20 грн., № РН-4/К від 26.02.2009 на суму 8 670 312,00 грн., № РН-5/К від 26.02.2009 на суму 11 560 416,00 грн., № РН-6/К від 27.02.2009 на суму 5 780 208 грн., № РН-7/К від 27.02.2009 на суму 4 335 156,00 грн., № РН-8/К від 27.02.2009 на суму 9 248 332,80 грн., № РН-9/К від 27.02.2009 на суму 9 248 332,80 грн., № РН-10/К від 27.02.2009 на суму 11 560 416,00 грн., № РН-11/К від 27.02.2009 на суму 5 780 208,00 грн., № РН-12/К від 27.02.2009 на суму 3 757 135,20 грн., № РН-13/К від 28.02.2009 на суму 8 092 291,20 грн., № РН-14/К від 28.02.2009 на суму 4 335 156,00 грн., № РН-15/К від 28.02.2009 на суму 1 445 052,00 грн.;

Виписані податкові накладні: № 1 від 25.02.2009, №№ 2-5 від 26.02.2009, №№ 6-12 від 27.02.2009, №№ 13-18 від 28.02.2009.

Розрахунки між сторонами угоди проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 3 602 641,51 грн. та у вексельній формі на суму 116 489 850,00 грн. (акти прийому-передачі векселів від 02.03.2009, від 01.06.2009, від 25.06.2009).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем надавались первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, докази часткової оплати товару на підставі яких у податковому обліку відображені відповідні суми валових витрат та формування податкового кредиту з ПДВ, проте судом першої інстанції зроблено висновок, що вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на відсутність сертифікатів якості, гігієнічного висновку, товаросупровідних документів, .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. у даній справі було зобов'язано позивача надати документальне підтвердження оприбуткування придбаного товару на підприємстві (прибуткові ордери, картки складського обліку тощо), а також докази його руху на підприємстві (списання на виробництво, подальша реалізація тощо), проте вказані документи надано не було.

Крім того, судом першої інстанції вірно взято до уваги те, що податкові накладні ТОВ «Інтерком Запоріжжя», які стали підставою для формування ТОВ «ТБ «Мегаполіс» податкового кредиту, підписані невідомими особами, від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Інтерком Запоріжжя».

Долученими до справи документами, зокрема відповідями реєструючи органів, також підтверджується, що ТОВ «Інтерком Запоріжжя» не мало власних основних фондів, земельних ділянок, відсутні були і трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

ТОВ «Інтерком Запоріжжя» не мало власних матеріально-технічних та трудових ресурсів для виготовлення та постачання ТОВ «ТБ «Мегаполіс» алюмінієвих ковпачків з дозатором у заявлених обсягах та характеристиках.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів м. Запоріжжя за участю прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш