Постанова № 37061270, 18.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р. Справа № 804/13738/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Шахова Д.А. Гребенюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповдіальністю "Асса-Інвест" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002362203 від 11.10.2013р.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ " Асса - Інвест " 17 жовтня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002362203 від 11 жовтня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки стосовно відсутності фактичного здійснення господарської операції внаслідок відсутності лише товарно - транспортних накладних є необґрунтованими та помилковими, а тому податкове повідомлення рішення, прийняте на підставі даного акту протиправне та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки, а саме на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) № 215 від 12.09.2013р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Асса-Інвест" (далі - позивач) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ПП «Глобал - Буд» за період липень 2012 року.

Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Асса-Інвест" (далі - позивач) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ПП «Глобал - Буд» за період липень 2012 року складено акт №476/04-65-22-03/33563894 від 26.06.2013р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Асса-Інвест" :

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 занижено податок на додану вартість в розмірі 77 524 грн., а саме за липень 2012 року у розмірі 77 524 грн.,

- п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198. 1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки №476/04-65-22-03/33563894 від 26.06.2013р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0002362203 від 11 жовтня 2013 року.

Перевіркою встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «Асса-Інвест» та постачальником ПП «Глобал - Буд», наявність та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. В обгрутнування даних висновків ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зазначила наступні обставини: « в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств - постачальників, які були реалізовані підприємствам - покупцям, а також реалізації товарів підприємцям - покупцям, які були придбанні у підприємств - постачальників у перевіряємому періоді, що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Асса - Інвест» та постачальником ПП «Глобал - Буд» здійсненні без мети настання реальних наслідків.»

В той же час, досліджуючи господарські відносини ТОВ «Асса - Інвест» та ПП «Глобал - Буд», судом встановлено, що між ТОВ «Асса- Інвест» та ПП «Глобал - Буд» був укладений договір поставки від 20.07.2012р. № 2007/12/1. Відповідно до умов договору, ПП «Глобал - Буд» передав у власність ТОВ «Асса - Інвест» товар, що підтверджується видатковою накладною № 25/07-1 від 25.07.2012 та податковою накладною № 3 від 23.07.20012 на суму 465 141,25 грн., у т.ч. ПДВ 77523,54 грн. Розрахунки між суб'єктами проводились у безготівкові й формі згідно платіжного доручення № 589 від 23.07.2012 на суму 465 141,25 грн.

Згідно листа від 16.08.2013 ТОВ «Асса-Інвест» повідомлено, що щити опалубки, які отримані від ПП «Глобал - Буд» в подальшому використовуються у виробничій діяльності та знаходяться на балансі ТОВ «Асса - Інвест».

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється автотранспортом покупця.

Позивачем додано до матеріалів справи товарно - транспортні накладні №01АА 124 728 від 25.07.2012р., № 01 АА 124729 від 25.07.2012р., №01АА 124730 від 26.07.2012р., № 01АА 124731 від 26.07.2012р., № 01АА 124732 від 26.07.2012р., чим спростовано висновки ДПІ ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо відсутності у позивача товарно - транспортних накладних та не підтвердження поставок товарів.

Враховуючи викладені обставини, а саме наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів (договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень), суд вважає необґрунтованими та безпідставними висновки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів відносно відсутності у позивача належних первинних документів на підтвердження поставок товарів та відносно нереальності проведення господарських операцій між ТОВ «Асса-Інвест» та постачальником ПП «Глобал - Буд».

Також слід зазначити, що суд не приймає до уваги доводи від подача відносно висновків, сформованих на підставі актів перевірок контрагента позивача ПП «Глобал - Буд», оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи, вищевикладене суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідуючи господарську діяльність та взаємовідносини ТОВ «Асса - Інвест» з ПП «Глобал - Буд», які підтверджуються первинними документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями, на підставі яких ТОВ «Асса - Інвест» були сформовані дані податкового обліку, також враховуючи той фак., що придбаний товар був використаний у господарській діяльності позивача, про що свідчить лист від 16.08.2013, можна зробити висновок про реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ «Асса - Інвест».

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Отже, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів не доведено в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків (заниження податку на додану вартість ТОВ «Асса - Інвест») у податковому обліку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновків перевірки контрагента позивача ПП «Глобал - Буд», оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Асса - Інвест» правомірно визначило суму податку на додану вартість, у зв'язку з чим повідомлення-рішення форми «Р» №0002362203 від 11 жовтня 2013 року, яке винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Асса - Інвест» за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів за основним платежем + 77524 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 19381 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення не довів.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги обгрутнованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асса-Інвест" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002362203 від 11.10.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002362203 від 11.10.2013 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Асса-Інвест" (код ЄДРПОРУ 33563894) щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем «+» 77524 (сімдесят сім п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., за штрафними санкціями 19 381 (дев'ятнадцять гривень триста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асса-Інвест" (код ЄДРПОРУ 33563894) судовий збір у розмірі 969 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 05 копійку).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко