Постанова № 37061260, 19.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 р. Справа № 804/15297/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представник відповідача Харченко С.В. Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004902204 від 29.10.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" 19 листопада 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004902204 від 29.10.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в акті перевірки від 24.09.2013 р. № 660/2203/33892391, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове - повідомлення рішення, встановлені порушення про не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Югпромресурс», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Югпромресурс» операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Полтава - Проект- Монтаж» за період січень, лютий, березень 2013р. Зазначені порушення були встановлені на підставі матеріалів ПП «Полтава - Проект - Монтаж», а саме акту про неможливість проведення зустрічної звірки «Полтава - Проект - Монтаж» з питань правомірності проведених відносин із платниками податків за період : за березень 2013р. від 08.05.2013р. № 520/22.5-10/35295110 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010р.-лютий 2013р. від 10.04.2013р. № 437/22.5-10/35295110.

Постановою Полтавського окружного адміністративного 30.05.13р. по справі № 816/2136/13-а визнано неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві щодо формування в акті від 10.04.2013р. № 437/22.5-10/35295110 «Про неможливість проведення зустрічною звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період : за лютий 2010р.-лютий 2013р.» висновків про те, що звіркою ПП «Полтава - Проект - Монтаж» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010р.-лютий 2013р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013р. вищезазначена Постанова залишена без змін. Тобто на теперішній час судом скасовані висновки акту ПП «Полтава - Проект - Монтаж», які були підставою для визначених у акті перевірки ТОВ «Югпромресурс» порушень податкового законодавства..

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на акти перевірок контрагента позивача «Полтава - Проект - Монтаж»: акту про неможливість проведення зустрічної звірки «Полтава - Проект - Монтаж» з питань правомірності проведених відносин із платниками податків за період : за березень 2013р. від 08.05.2013р. № 520/22.5-10/35295110 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010р.-лютий 2013р. від 10.04.2013р. № 437/22.5-10/35295110, та відсутність у позивача товарно - транспортних накладних на підтвердження транспортування товару.

На підставі зазначених обставин відповідач дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ «Югпромресурс» та ПП «Полтава - Проект - Монтаж» не містять у своїй суті економічної та ділової мети, не спричиняють реального настання правових наслідків.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на підстави, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову на підставі наданих заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі -відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Югпромресурс» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Югпромресурс» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період січень, лютий, березень2013 року та їх реальності та повноти відображення.

По закінченню перевірки було складено Акт від 24.09.2013 р. № 660/2203/33892391.

Згідно висновків акту встановлені наступні порушення:

- не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Югпромресурс», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Югпромресурс» операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Полтава - Проект- Монтаж» за період січень, лютий, березень 2013р.

- порушення п. 198.2,п.198,3,п.198.6ст.198, 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60898 грн.

На підставі акту перевірки Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004902204 від 29.10.2013 року форма «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 60898 грн.

Зазначеною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Югпромресурс» по ланцюгу постачання : ПП «Полтава - Проект - Монтаж» - ТОВ «Югпромресурс» на підставі матеріалів ПП «Полтава - Проект - Монтаж», а саме акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», з питань правомірності проведених відносин із платниками податків за період: за березень 2013р. від 08.05.2013р. № 520/22.5-10/35295110 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період : за лютий 2010р.-лютий 2013р. від 10.04.2013р. № 437/22.5-10/35295110.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Полтавського окружного адміністративного 30.05.13р. по справі № 816/2136/13-а визнано неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві щодо формування в акті від 10.04.2013р. № 437/22.5-10/35295110 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», з питань правомірності проведення господарських відносин із платниками податків за період : за лютий 2010р.-лютий 2013р.» висновків «Проведеною звіркою ПП «Полтава - Проект - Монтаж» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010р.-лютий 2013р. Проведеною звіркою ПП «Полтава - Проект - Монтаж» документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010р.-лютий 2013р.».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013р. вищезазначена Постанова залишена без змін.

Тобто станом на день розгляду справи, судом скасовані висновки акту ПП «Полтава - Проект - Монтаж», які були підставою для визначених у акті перевірки ТОВ «Югпромресурс» порушень податкового законодавства.

Слід зазначити, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача підтверджуються відповідними розрахунковими , платіжними та іншими необхідними первинними документами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізуючи питання реальності здійснення господарських відносин судом встановлено, що на підтвердження господарських відносин ТОВ «Югпромресурс» з ПП «Полтава - Проект - Монтаж» за період січень, лютий, березень 2013р., позивачем були надані до суду належним чином оформленні первинні документи : договір поставки № 74 від 25.01.2013р., податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, акти виконаних робіт за лютий на суму 113118,76 грн., у т.ч. ПДВ 22519,79 грн., за березень 2013 р. - 190429,05 грн., у т.ч. ПДВ 31738,18 грн.

Згідно супровідного листа від 29.08.2013р. за № 2 сплата здійснена через розрахунковий рахунок у повному обсязі у сумі 365 391, 48 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до поданої декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

Також, в спростування, висновків, зазначених в акті перевірки щодо відсутності документів підтверджуючих транспортування товару, позивачем надані пояснення ПП «Полтава - Проект - Монтаж» № 326 від 16.12.2013р., товарно - транспортні накладні та подорожні листи, договір оренди транспортного засобу та договір оренди складу. Згідно наданих пояснень встановлено, що у відповідності з умовами договору поставки №74 транспортування товару здійснювалось за рахунок ПП «Полтава - Проект - Монтаж» зі складу продавця на склад покупця. На транспортування вантажу були виписані товарно - транспортні накладні. Перевезення здійснювалось орендованим транспортом згідно договору оренди від 01.08.2012р.

Слід зазначити, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право ТОВ «Югпромресурс» на податковий кредит від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Таким чином, суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновків перевірок контрагента позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних. Крім того, висновки вищезазначених актів перевірки щодо контрагента позивача скасовані судовими рішеннями.

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень. Натомість, вищевикладені обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Югпромресурс» та його контрагентом ПП «Полтава - Проект - Монтаж» за період січень, лютий, березень 2013р, що підтверджується матеріалами справи, та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0004902204 від 29.10.2013 року, яке винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60 898 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004902204 від 29.10.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0004902204 від 29.10.2013 року, яке винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" (код ЄДРПОРУ 33892391) щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60 898 грн. 00 коп. (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" (код ЄДРПОРУ 33892391) судовий збір у розмірі 1721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2013 року

Суддя Д.О. Власенко