Рішення № 37061224, 04.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 р. Справа № 914/4640/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», м. Львів

про: відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 11 533,09 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився,

до відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» заявлено позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 11 533,09 грн. Ухвалою від 11.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.12.2013р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 04.02.2014 р. представник позивача не з'явився, 27.01.2014 р. через канцелярію суду представника позивача надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача за наявними доказами у справі, в зв'язку з великою завантаженістю по розгляду справ в судах. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вимоги ухвали суду від 20.01.2014 р. виконав частково.

В судове засідання 04.02.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неявки суду не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвали суду від 20.01.2014 року не виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача, які він отримав, що підтверджується, повідомленнями про вручення №0863208 від 16.12.2013 року та №0868821 від 22.01.2014 року.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.02.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25.10.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач у справі) та страхувальником - ТОВ «Порше Лізинг Україна» було додатково укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 /887 (надалі - Договір), за яким застраховано автомобіль «Вольксваген Поло А5» (державний номерний знак АА 8720 ІС). Строк дії зазначеного договору визначено з 26.10.2011 р. до 25.10.2016 р.

Договором визначено умови добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО).

11.11.2011 р. біля 14 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Магнітогорська, 2 трапилась дорожньо - транспортна пригода (надалі-ДТП) за участю транспортного засобу «Вольксваген Поло А5» (державний номерний знак АА 8720 ІС) під керуванням Адамчук Володимира Володимировича та транспортного засобу «Рено Преміум» (державний номерний знак ВС 1575 ВС) під керуванням Грановського Анатолія Микитовича.

Судом встановлено, що ДТП сталася з вини водія Грановського Анатолія Микитовича, що підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 28.12.2011 року у справі №3-2057/11 про визнання Грановського Анатолія Микитовича винним у вчиненні адміністративного правопорушення і накладено на нього штраф у розмірі 340 грн. в доход держави.

В результаті вказаної ДТП, було пошкоджено застрахований, згідно з умовами Договору від 25.10.2011 р. у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група», транспортний засіб «Вольксваген Поло А5» (державний номерний знак АА 8720 ІС).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.11.2011 року складено страховий акт №ДККА-12232 згідно з яким, вказана вище ДТП визнана страховим випадком. Сума страхового відшкодування визначена в розмірі 12 533,09 грн., що обчислювалась.

Судом встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.10.2011 року №28-0199-0157/887, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 12 533,09 грн. власнику пошкодженого транспортного засобу платіжним дорученням №11856 від 25.11.2011 року, що міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Рено Преміум» (державний номерний знак ВС 1575 ВС), яким керував Грановський Анатолій Микитович на момент скоєння ДТП, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Граве Україна" (відповідач по справі), що підтверджується страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №ВЕ/6098940, (поліс №ВС/0879670 на причеп), що був діючим з 09.12.2010 р. по 08.12.2011 року, тобто діючим і на час ДТП. Розмір франшизи складає 1000 грн.

З огляду на встановлене, у відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, за кермом якого перебувала винна у ДТП особа, виник обов'язок з відшкодування позивачеві, як страховику цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля за мінусом франшизи.

Позивач на адресу відповідача направив заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу за вих. №858АП від 10.07.2013 р., в якій просив сплатити йому в порядку регресу суму виплаченого ним потерпілому страхового відшкодування.

Доказів сплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування в порядку регресу 11 533,09 грн. на день подання позову і на час прийняття рішення у справі сторонами суду не надано. Відповідач відзиву не подав і у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, протилежного не довів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

З наведених норм вбачається, що при настанні страхового випадку, страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з постанови Жовківського районного суду Львівської області від 28.12.2011 року у справі №3-2057/11 та довідки ВДАІ ЛМУГУ МВС України у Львівській області від 14.11.2011 р. про обставини ДТП 11.11.2011 р. №8910280 м. Києві по вул. Магнітогорська, 2 відбулось ДТП за участю транспортного засобу «Вольксваген Поло А5» (державний номерний знак АА 8720 ІС) під керуванням Адамчук Володимира Володимировича та транспортного засобу «Рено Преміум» (державний номерний знак ВС 1575 ВС) під керуванням Грановського Анатолія Микитовича.

Згідно висновку експертного дослідження №75111 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Вольксваген Поло А5» (державний номерний знак АА 8720 ІС) вартість відновлювального ремонту становить 15 343,07 грн. в тому числі ПДВ.

На підставі заяви про настання страхового випадку ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 12 533,09 грн., розрахованого на підставі рахунку №С4145259-1 від 21.01.2011 року, виплата страхового відшкодування позивачем підтверджується платіжним дорученням №11856 від 25.11.2011 року на суму 12 533, 09 грн., що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.1ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містяться в ст. 228 ГК України, якими врегульовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право відшкодувати збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Рено Преміум» (державний номерний знак ВС 1575 ВС) під керуванням Грановського Анатолія Микитовича, який завдав шкоду автомобілю марки «Вольксваген Поло А5» (державний номерний знак АА 8720 ІС), на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна».

У зв'язку з вищевикладеним, позивач в порядку ст. 1191 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування", звернувся в суд з регресною вимогою до ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна».

Дані пошкодження завдані особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у Відповідача. Оскільки за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, укладеним між Відповідачем та Грановським А.М., встановлено франшизу у розмірі 1000,00 грн., то до стягнення з Відповідача в даному випадку підлягає сума 11 533,09 грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 11 533,09 грн.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, визнана позивачем як сума страхового відшкодування відповідно до страхового акта №ДККА-12232 від 25.11.2011 року, що становить до відшкодування ним суми 12 533,09 грн., яку він і виплатив платіжним дорученням №11856 від 25.11.2011 року страхувальнику. Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За статтею 37 пункт 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів в разі настання страхового випадку повинен здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ним підприємством, установою, організацією, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, зважаючи про наявність всіх правових підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування, виплаченої позивачем суб'єкту господарювання, що здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, зменшеної на суму франшизи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та виходячи із вимог п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 18.12.2009р. №14 і керуючись, ст. 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР (з внесеними змінами і доповненнями), ст. ст. 9, 22, 29, 34-37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 11, 16, 993, 1187, 1194, 1191, Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"" (адреса: вул. Метрологічна, 2, м. Львів, 79044; ідентифікаційний код 19243047) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (адреса: вул. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524) 11 533,09 грн. шкоди в порядку регресу та 1 720,50 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.02.2014 р.

Суддя Долінська О.З.