Рішення № 37042456, 30.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22935/13 30.01.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Простягнення 165 822, 27 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1

Від відповідача Вергелес Д.Є.- за дов., Панов Д.Ю. - дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору оренди нежилих приміщень НОМЕР_1 від 01.12.07р. у розмірі 165 822, 27 грн.

Через відділ діловодства суду 16.01.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі у зв'язку з тим, що орендна плата за Договором оренди нежилих приміщень НОМЕР_1 повинна сплачуватись відповідачем на підставі рахунків наданих Позивачем з дати підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди. Однак за твердженням відповідача, позивачем не подано до позовної заяви вищевказаного акту, що підтверджує приймання об'єкту оренди Відповідачем.

В судовому засіданні 30.01.2014р. позивач доводив суду, що ним підготовлена заява про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача проти клопотання про збільшення суми позовних вимог заперечив, оскільки ним не отримана заява про збільшення позовних вимог.

Суд заяву про збільшення позовних вимог не прийняв до розгляду, оскільки до заяви не надані докази направлення зазначеної заяви на адресу відповідача.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди нежилих приміщень НОМЕР_1, про передачу в оренду нежилих приміщень загальною площею 207 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.1. Договору оренди, передача об'єкту оренди в оренду оформлюється підписанням сторін Акту приймання-передачі, із зазначенням в ньому стану об'єкту оренди на момент його передачі.

Пунктом 4.2. Договору оренди передбачено, що об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання обома сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Також згідно п. 5.4.1. Договору оренди, орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкту оренди.

Орендна плата за умовами договору (відповідно до п.3.3 Договору) сплачується Відповідачем на підставі рахунків-фактури протягом 5 банківських днів з дня отримання таких рахунків.

Однак, Позивач не надав суду належні докази на підтвердження його позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди №2.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Спірний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Однак, матеріалами справи не підтверджується факт передачі об'єкту оренди в користування Відповідачу та надсилання йому належних рахунків-фактури на сплату оренди.

Так, документи надані суду від Позивача не містять посилання на договірні взаємовідносини між сторонами спору за заявленим договором, оскільки Позивачем на підтвердження передачі об'єкту оренди наданий Акт до Договору оренди №1, хоча спір між Позивачем та Відповідачем виник щодо укладенні Договору оренди від 01.02.2007р. №2.

Таким чином, зазначений вище акт до Договору №1 не є належним доказом по справі, тому він не приймається судом.

Крім того, аналіз умов спірного Договору оренди свідчить про те, що сторони визначили, що орендні правовідносини між ними виникають та припиняються з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди, яке передається в оренду.

За таких обставин, не виконавши встановлені умови договору щодо складання акту приймання-передачі об'єкту оренди, сторони фактично не вступили в орендні правовідносини, що позбавляє Позивача права на нарахування орендної плати. Зазначене узгоджується і зі ст. 795 Цивільного кодексу України щодо оформлення передачі об'єкту оренди у найм актом, який підписується сторонами договору і з цього моменту починається обчислення строку договору оренди.

Суду також не надано доказів, що Позивачем направлялися на адресу Відповідача рахунки-фактури на сплату оренди, зокрема квитанції про їх відправлення, а також не було надано суду належних доказів отримання рахунків-фактур Відповідачем. Надані суду рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не свідчать про отримання Відповідачем саме рахунків фактур на сплату орендних платежів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані доданими до позову документами та поясненнями Відповідача, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.02.2013р.

Суддя І.І.Борисенко