Ухвала суду № 37020692, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2610/3926/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Волошин В.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртуртранс" про визнання дій та бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями, бездіяльністю, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року:

- в задоволенні адміністративних позовів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6, які заявляють самостійні вимоги, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртуртранс» про визнання дій/бездіяльності незаконною; зобов'язання вчинити дії; відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями/бездіяльністю - відмовлено;

- адміністративні позови третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_6 - задоволено частково;

- визнано відповідь Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за № 03-20/1576 від 19 січня 2004р. надану ОСОБА_6, такою, що суперечить нормам земельного законодавства;

- визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради, щодо не розгляду заяв ОСОБА_6 від 25 листопада 2003р., ОСОБА_3 від 06 червня 2005р. про безоплатну приватизацію земельної ділянки, по АДРЕСА_1;

- зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_6, ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 0.2768. га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_6 від 25 листопада 2003р., ОСОБА_3 від 06 червня 2005р.. про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га. за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_6 і ОСОБА_3 в домоволодінні АДРЕСА_1;

- стягнуто з бюджету м. Києва, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_6, ОСОБА_3 судовий збір в розмірі по 01 /одній / грн. 70 коп. на кожного;

- в решті вимог адміністративних позовів третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. На думку апелянта, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 року прийнята з порушенням норм матеріального права. Також, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) посилається на те, що судом не враховано ту обставину, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2005 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про забезпечення позову та заборонено Київській міській раді провадити будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування фізичним та юридичним особам земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, суд зобов'язує Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні заяви позивачів 4, 5 від 25.11.2003 та від 06.06.2005 р., що не відповідають вимогам ЗК України, порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867.

Також, не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять змінити мотивуючу частину постанови, задовольнити вимоги, які суд не задовольнив, скасувати постанову районного суду м. Києва від 27.06.2012 року в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог та визнати право власності на землю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що суд залишив поза увагою доводи ОСОБА_2, як представника ОСОБА_6, як свідка, щодо того, що ГУЗР в особі його посадових осіб, деякі з яких є третіми особами, не визнав у 2004 році, як видно з листа від 19.01.2004 р., і під час розгляду справи у 2012 році, право ОСОБА_6 і ОСОБА_3 на приватизацію частин спірної земельної ділянки під садівництво, іншої частини під гаражі, а решту під будівництво житлового будинку, також суд залишив поза увагою факт дискримінації за соціальним статусом громадянина, адже ОСОБА_9 - учасник ВВВ. Крім того, апелянти посилаються на те, що позовні вимоги не підлягали роз'єднанню 24.06.2011 року для їх розгляду ще й здебільшого в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_10 Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 червня 1981р. зареєстрованим у книзі Київського БТІ 10 липня 1981р. за № 8085 спадкоємцем вказаного домоволодіння став ОСОБА_6

17 вересня 1997р. між третіми особами з самостійними вимогами було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_3 43/100 частин зазначеного домоволодіння.

Рішенням Київради від 07 грудня 1954р. за № 2052 були затверджені висновки результатів обміру земельних ділянок. В користування за домоволодінням АДРЕСА_1 зареєстрована земельна ділянка площею 0, 2768 га, з яких зареєстровано за землекористувачем 0,0910 га і підлягало вилученню і залученню до міськземфонду 0,1858 га.

За матеріалами інвентаризації, виконаної СП «Топос» в 2000р. та даними державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,2768 га знаходиться в користуванні.

Судом встановлено, що користувачами вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га є треті особи з самостійними вимогами, які добросовісно нею користуються та сплачують відповідні податки.

28 січня 2002р. третіми особами з самостійними вимогами були подані заяви до голови відповідача 2, відповідно до яких останні просили передати їм у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,1 та для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1. В подальшому треті особи з самостійними вимогами, подали заяви про зупинення розгляду їх заяв від 28 січня 2002р.

25 листопада 2003р. третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_6 звернувся до голови відповідача 1/голови відповідача 2 з заявою про надання йому у приватну власність безоплатно, земельної ділянки по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, для ведення садівництва, для індивідуального гаражу, площею, яка визначена ЗК України.

19 січня 2004р. третій особі з самостійними вимогами ОСОБА_6 було надано відповідь № 03-20/1576, в якій ОСОБА_6 було повідомлено, що він має право отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га разом з іншим співвласником домоволодіння, розгляд питання, щодо надання земельної ділянки для будівництва гаража є недоцільним, як і не може бути задоволено клопотання про надання земельної ділянки для садівництва.

06 червня 2005р. третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 звернувся до голови відповідача 2 з заявою про надання йому у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель.

14 липня 2005р. відповідачем 3 було надано відповідь третім особам з самостійними вимогами за № 03-20/20103, що за ухвалою суду заборонено відчужувати у будь - якій спосіб зазначену ними земельну ділянку.

Визнаючи протиправною зазначену відповідь, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідач 2 в порушення положень ст. 118 ЗК України, ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» не розглянув заяв третіх осіб з самостійними вимогами.

Відповідно до п. 1 Розділу IX «Прикінцеві положення» ЗК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 р.

Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради У PCP «Про порядок введення в дію Земельного кодексу У PCP» від 18 грудня 1990р. та п. 1 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 7 цього Розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх. перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України (в редакції, яка була чинна на час звернення третіх осіб з самостійними вимогами з вищезазначеними заявами) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Крім того, згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем 2, питання, які ставилися третіми особами з самостійними вимогами, щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 на пленарне засідання відповідача 2 не виносилось і рішення прийняте не було, проект рішення відповідачем 3 не готувався, при цьому третіми особами з самостійними вимогами були виконані всі вимоги закону.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради, щодо не розгляду заяв ОСОБА_6 від 25 листопада 2003р., ОСОБА_3 від 06 червня 2005р. про безоплатну приватизацію земельної ділянки, по АДРЕСА_1 та зобов'язання Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_6, ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 0,2768. га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_6 від 25 листопада 2003р., ОСОБА_3, від 06 червня 2005р.. про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га. за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення решти заявлених в даній справі позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на їх підтвердження.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19 грудня 2003р. позивачка ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах, і в інтересах на той час неповнолітнього сина ОСОБА_5 звернулася до голови відповідача 1 із заявою, щодо безоплатного надання земельної ділянки площею 0.1 та для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1. При подачі вказаної заяви позивачкою не було надано письмової згоди землекористувачів: третіх осіб з самостійними вимогами на вилучення земельної ділянки або її частини.

19 січня 2004р. листом за № 03-20/1534 за підписом ОСОБА_7 позивачці ОСОБА_2 було роз'яснено порядок отримання земельної ділянки.

Враховуючи наведене, а також те, що подана позивачкою ОСОБА_2 заява не містила всіх документів та не відповідала вимогам закону, до того ж судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 добросовісно та відкрито користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2, а також зверталася в досудовому порядку про надання їй безоплатно у власність чи в користування вказаної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність протиправних дій (бездіяльності) відповідачів 1-3 відносно позивачки ОСОБА_2

Крім того, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, колегія суддів враховує, що вимоги вказаної апеляційної скарги, зокрема, вимога 1 - змінити мотивувальну частину постанови та вимога 2 - скасувати постанову, в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог, суперечать одна одній.

При цьому, обґрунтування вимог апеляційної скарги в більшості стосуються процесуальних ухвал суду першої інстанції по даній справі щодо розгляду позовних вимог в порядку ЦПК та безпідставне їх роз'єднання, які на думку суду є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), що відповідно до ч. 4 ст. 118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.

До того ж, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) посилається на те, що судом першої інстанції зобов'язано Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні заяви позивачів від 25.11.2003 р. та від 06.06.2005 р., що не відповідають вимогам Земельного кодексу України та порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 457/1867. Однак, Київською міською радою апеляційної скарги на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 року подано не було.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.