Постанова № 37022770, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13137/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013 року позовну заяву задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 03.03.2012 №8 та направлень від 13.03.2012 №31/23-07, №32/23-07, №33/22-02, №34/17-05, №35/23-05, №36/23-09 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.07.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 09.04.2012 №1266/22-8/36581628 та винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012:

- №0001952208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1100304 грн. (у т.ч.: 1022209 грн. - основне зобов'язання, 78095 грн. - штраф);

- №0001972208/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 255811 грн. (у т.ч.: 204649 грн. - основне зобов'язання, 51162 грн. - штраф);

- №0001952208, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ на 567365 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін рішенням Держаної податкової служби у м. Києві №3987/10/121-114 від 03.07.2012.

Рішенням ДПС України від 09.09.2012 №1480/0/61-12/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0001972208/0, №0001952208 та скасовано в частині, встановлених перевіркою порушень п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0001952208.

У зв'язку з цим, відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 № 0004962208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 485698 грн. (у т.ч.: 407603 грн. - основне зобов'язання, 78095 грн. - штраф).

Спірне грошове нарахування здійснено відповідачем у зв'язку з наступними зазначеними в акті перевірки порушеннями, з урахуванням рішення ДПС України від 09.09.2012 №1480/0/61-12/10-2115:

- п.1.32.ст.1, п.5.1 ст.5, абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 407603 грн.;

- п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97), п. 198.3 ст. 198 ПК, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 204649 грн. (у т.ч.: за березень 2010 - на суму 88206 грн., за квітень 2010 - на суму 9039 грн., за травень 2010 - на суму 4167 грн., за червень 2010 - на суму 33178 грн., за липень 2010 - на суму 476 грн., за серпень 2010 - на суму 50365 грн., за вересень 2010 - на суму 374 грн., за жовтень 2010 - на суму 18844 грн.) та завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 на суму 567365 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат на придбання послуг у ТОВ "Епіцентр К" на загальну суму 929354 грн. (з них: за 4 кв. 2009 - суму 4167 грн., за 1 кв. 2010 - суму 186863 грн., за 2 кв. 2010 - суму 64687 грн., 3 кв. 2010 - суму 165891 грн., 4 кв. 2010 - суму 251824 грн. 1 кв. 2011 - суму 255922 грн.).

Встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) укладено договори №2321/90/09 від 15.09.2009 та №725/90/10 від 30.03.2009, згідно умов яких Виконавець зобов'язаний надавати Замовнику послуги з просування в регіонах України товару (торгової марки) Замовника, поставленого за договорами поставки №2320/90/09 від 15.09.2009 та №724/90/10 від 30.03.2010 відповідно, укладених між ними.

Відповідно до умов договорів №2321/90/09 від 15.09.2009 і №725/90/10 від 30.03.2009, до послуг з просування товару відносились: розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця, формування виконавцем споживчого кошику покупця поденно, проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних, інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету.

На підтвердження фактичного надання перелічених послуг за вказаними договорами та оплати їх вартості на рахунок ТОВ "Епіцентр К", позивачем до суду надано рахунки-фактури, акти виконання робіт (надання послуг), податкові накладні та банківські виписки, які відповідають вимогам ст. 9 Закону №996 та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх ціну та загальну вартість.

Відповідач не заперечує фактичне виконання зобов'язань за договорами №232/90/09 від 15.09.2009 та №725/90/10 від 30.03.2009, а також відсутні будь-які зауваження з приводу оформлення поданих позивачем документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (актів виконання робіт (надання послуг), податкових накладних).

На думку ДПІ, позивач не мав права включати придбані у ТОВ "Епіцентр К" послуги по просуванню товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки право власності на такий товар на підставі договорів №2320/90/09 від 15.09.2009 та №724/90/10 від 30.03.2010 перейшло до ТОВ "Епіцентр К".

Тобто, придбання позивачем у ТОВ "Епіцентр К" послуг, фактично спрямовано на підвищення ефективності збуту товарів позивача у торгівельній мережі ТОВ "Епіцентр К", які полягали у популяризації останнім продукції (торгової марки) позивача серед власних покупців та стимулювання споживчого попиту на таку продукцію, що відповідно доводить господарську мету придбання таких послуг, а також їх пов'язаність із господарською діяльністю позивача.

При цьому висновки відповідача стосовно того, що вказані операції здійснювались у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, ніяким чином не спростовує їх економічну доцільність для позивача, адже, саме, з метою підвищення кількості реалізованої продукції, що ним поставляється, спрямоване придбання передбачених договорами №232/90/09 від 15.09.2009 та №725/90/10 від 30.03.2009 послуг.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в частині завищення валових витрат у сумі 929354 грн., є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення - рішення № 0001972208/0 «Р» від 27.04.2012 року підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2012 № 0004962208 та № 0001952208 «В 4» від 27.04.2012 року, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Встановлено, що Позивач мав взаємовідносини із TOB «Рісмус».

З акту перевірки від 24.06.2011 р. №804/23-3/36578442 «Про результати, документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рісмус» з питань достовірності задекларованих показників в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2009 року-березень 2010 року, який надійшов до ДПІ у Солом'янському р-ні м.Києва ДПС від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, вбачається, що неможливо встановити факту передачі товарів (послуг) від TOB «Рісмус» до підприємств - покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Також, перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «Рісмус», покупцям, що свідчить про те, що правочини між TOB «Рісмус» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищезазначеного, підприємством віднесено до складу валових витрат витрати, що не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 250000 грн., у тому числі по періодах: 2010 рік (4 квартал)- 125 000 грн., 1 квартал 2011 року - 125 000 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки не надавались товарно - транспортні накладні, які підтверджують здійснення господарський операцій з контрагентом.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Між тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом, документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, виключно до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового повідомлення-рішення платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Враховуючи викладене вище, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись па підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, не надано жодного доказу на підтвердження транспортування зазначеного товару.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичної передачі товару та подальшого використання його у господарській діяльності, а саме; довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, акті приймання - передачі товару та доказів використання товару у власній господарська діяльності.

У Позивача відсутні належні докази виконання спірного договору поставки № 0411 від 04.04.2011р., що дає підстави вважати, що у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, враховуючи відсутність атів прийому-передачі товару, довіреності і на передачу товару, сертифікатів якості товару, доказів транспортування, зберігання та використанні у власній господарській діяльності даного товару.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача наміру створення правових наслідків. Тобто, вищевказана угода носить фіктивний характер.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, на порушення ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-УІ, відповідачем вірно встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

А тому, податкове повідомлення-рішення № 0001952208 «В4» від 27.04.2013 року винесено Державною податковою інспекцією в Солом'янському районі м. Києва відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що TOB «Вік Буд ЛТД» згідно Протоколу №1 Установчих зборів засновників TOB «Умізол» від 22.02.2010р. створене TOB «Умізол» (статутний фонд 1650000,0 грн.).

На підставі Протоколу № 2 зборів засновників TOB «Умізол» від 25.05.2010р. TOB «Вік Буд ЛТД» придбало частку статутного фонду TOB «Умізол» в ВАТ «Великополовецьке ремонтне - транспортне підприємство».

В рахунок заборгованості був виписаний простий вексель № АА 1927371 від 31.05.2010р. на суму 830000 грн.

В вересні-грудні 2009р. TOB «Вік Буд ЛТД» придбало в TOB «Вік Буд» обладнання для виробництва пінополістирольних плит, пінопласт, дюбеля фасадні на суму 4478152,83 грн.

TOB «Вік Буд ЛТД» здійснена оплата за поставлений товар в сумі 1803834,34грн. станом на 31.10.2010р. загальна сума заборгованості становила 2 674318,49 грн.

TOB «Вік Буд ЛТД» в рахунок заборгованості перед TOB «Вік Буд» 01.11.2010р. виписній (емітований) вексель № АА 1927372 від 01.11.2010р. номіналом 2 674318,49 грн.

Згідно Протоколу від 31.10.2011р. №1/2011 зборів засновників TOB «Умізол» ОСОБА_2 реалізував свою частку TOB «Вік Буд».

На підставі Протоколу від 08.11.2011р. №2/2011 зборів засновників TOB «Умізол» статутний фонд TOB «Умізол» збільшено до 2820000,0грн., в тому числі TOB «Вік Буд ЛТД» на 170000,0грн., а саме внесено коштами в сумі 170000,0грн.

Станом на 14.11.2011р. TOB «Вік Буд ЛТД» володіло часткою статутного капіталу ТОЕ «Умізол» - 94,76% - 2672200,0 гри., з них внесли: коштами - 925861,19грн., обладнанням 925773,96грн., викупили частку у статутному фонді TOB «Умізол» в ВАТ «Великополовецьке ремонтно-транспортне підприємство» на суму 820564,85грн.

Згідно Протоколу зборів засновників TOB «Умізол» від 15.11.2011р. №3/2011 та договору купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н TOB «Вік Буд ЛТД» продав TOB «Вік Буд» частку у Статутному фонді TOB «Умізол» за 2674318,49грн.

Згідно договору купівлі-продажу частки у Статуному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н TOB «Вік Буд ЛТД» (Продавець), TOB «Вік Буд» (Покупець).

Предметом Договору є частка Продавця, що в загальному розмірі складає 94,76% Статутного капіталу TOB «Умізол», що дорівнює 2672200,0 грн., яка належить Продавцю.

Згідно договору Продавець відчужує на користі Покупця свою частку у Статутному фонді TOB «Умізол» в розмірі 94,76%.

Пунктом 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця частку, а Покупець зобов'язується прийняти частку та сплатити повну договірну ціну частки, в сумі, встановленій в п.1.4 Договору та в строки, визначені п.2.1 Договору.

Згідно п.1.4 Договору сторони визначили, що частка в Статутному капіталі TOB «Умізол» продається за цим Договором за загальною договірною ціною 2674318,49грн.

В пункті 2.1. Договору, зазначено, що Покупець зобов'язаний протягом 180 днів з моменту підписання цього договору сплатити Продавцю ціну за частку, визначену в п.1.4 Договору, шляхом перерахування коштів на рахунок в банку Продавця, п.2.2 Покупець має право дострокової сплати ціну за частку або розрахуватись іншим шляхом не забороненим законодавством України.

Згідно акту вексельного платежу від 16.11.2011р. до Договору купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н TOB «Вік Буд» на виконання зобов'язань, що виникли, відповідно до Договору купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н передав в рахунок оплати TOB «Вік Буд ЛТД» простий вексель АА №1927372, емітований TOB «Вік Буд ЛТД» номінальною вартістю 2674318,49 грн., а не шляхом сплати коштів.

Тобто, згідно даних бухгалтерського обліку TOB «Вік Буд ЛТД» свої боргові зобов'язання TOB «Вік Буд» перед TOB «Вік Буд ЛТД» виконав, вексель погашений.

Згідно п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності. Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно договору купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н, заключному TOB «Вік Буд ЛТД» з TOB «Вік Буд» розрахунки за частку у Статутному фонді TOB «Умізол» проводяться шляхом сплати повної договірної ціни в загальній сумі 2674318,49грн.

Пунктом 2.1. Договору зазначено, що Покупець зобов'язаний протягом 180 днів з моменту підписання цього договору сплатити Продавцю ціну за частку, шляхом перерахування коштів на рахунок в банку Продавця, Покупець має право дострокової сплати ціни за частку або розрахуватись іншим шляхом не забороненим законодавством України.

Розрахунки за Договором купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н були проведені шляхом передачі в рахунок оплати TOB «Вік Буд ЛТД» простого векселя АА №1927372, емітованого TOB «Вік Буд ЛТД» номінальною вартістю 2674318,49 грн.

Згідно стаття 293 Господарського кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що між TOB «Вік Буд ЛТД» та TOB «Вік Буд» заключний договір купівлі-продажу, а не договір міни (бартеру), розрахунки проводились не шляхом перерахування коштів на рахунок в банку Продавця, а шляхом передачі в рахунок оплати TOB «Вік Буд ЛТД» про векселя АА №1927372, емітованого TOB «Вік Буд ЛТД» номінальною вартістю 2674318,49грб

Згідно статті 4 Закону України від 05.04.2001 року N 2374-Ш «Про обіг векселів в України», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен був здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором - виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Як вбачається із договору, оплата векселем, у ньому не передбачена.

Згідно статті 4 Закону України від 05.04.2001 року N 2374-Ш «Про обіг векселів в України», розрахунки векселем проводяться лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, згідно Договору купівлі-продажу частки у Статутно фонді TOB «Умізол» від 15Л 1.2011р. б/н розрахунки були проведені шляхом передачі TOB «Вл Буд» в рахунок оплати TOB «Вік Буд ЛТД» простого векселя.

Отже, здійснена операція між TOB «Вік Буд» та TOB «Вік Буд ЛТД» за договором купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.2011р. б/н, а також проведення вексельного розрахуноку між TOB «Вік Буд» та TOB «Вік Буд ЛТД» за Договором купівлі-продажу частки у Статутному фонді TOB «Умізол» від 15.11.20Іґр. б/н не підпадають під визначення п.п-196.1.1 п. 196.1 ст.196 Податкового Кодексу України операцій, що не є об'єктом оподаткування.

Згідно ст. 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

На підставі п. 181.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/пост визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначена, відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів ( крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість пост; стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничий засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником додатку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що, податкове повідомлення-рішення № 0004962208 від 26.09.2012 року винесено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було порушено ст. 22, п. 181.1 ст. 188, п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України.

А тому, постанова суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0004962208 від 26.09.2012 року та № 0001952208 «В4» від 27.04.2013 року не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволені позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004962208 від 26.09.2012 року та № 0001952208 «В4» скасувати та постановити нову в цій частині, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004962208 від 26.09.2012 року та № 0001952208 «В4» - відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О. Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.