Ухвала суду № 37018709, 30.01.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/86/2014 Головуючий в І інстанції Скрипнік Л.А.

Категорія 20 Доповідач: Приходько Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року січня місяця 30 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Приходько Л.А.

суддів Бездрабко В.О.

Борка А.Л.

при секретарі Романовій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2013 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Комсомольської районної у м. Херсоні ради, ОСОБА_9, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору нікчемним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права користування житловим приміщенням, вимоги якого були доповнені позивачем під час розгляду справи. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 18.08.2006 року його мати, ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1. Вважає, що укладеним договором порушено його право на користування житловим приміщенням, в якому він постійно проживав та був зареєстрований з 03.01.2003 року. Крім того, договір, в всупереч вимог закону, вчинено без дозволу органу опіки та піклування, хоча на час його укладення в кварті проживав його неповнолітній брат ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, на його думку вказаний договір є фіктивним правочином, оскільки фактично не був направлений на реальне настання правових наслідків, Так, грошей за договором ОСОБА_9 фактично не отримувала, ключі від квартири, технічну документацію та книжки обліку комунальних послуг ОСОБА_4 не передавала, з реєстраційного обліку ні себе ні членів своєї сім'ї, як це передбачено договором, не зняла. 20.05.2008 року ОСОБА_10 продав спірну квартиру ОСОБА_12, який, в свою чергу, 13.06.2008 року продав квартиру ОСОБА_5

Остаточно просив суд поновити строк позовної давності, визнати недостовірним доказом Довідку про склад сім'ї ОСОБА_9 від 18.08.2006 року надану приватним підприємством «УМС», визнати договір купівлі-продажу укладений 18.08.2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 нікчемним, застосувати наслідки нікчемного правочину та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 на користь його матері ОСОБА_9, визнати за ним право користування житловим приміщенням у спірній квартирі.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2013 рок у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_4 будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що проти задоволення апеляційної скарги та ухвалення рішення про задоволення позову не заперечує.

Третя особа на боці позивача ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_3

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_13, діючи в інтересах ОСОБА_5, зазначила, що рішення суду, на її думку , є законним та обґрунтованим. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування Комсомольської районної у м. Херсоні ради Котько С.В. апеляційну скаргу підтримала, зазначивши, що у вирішенні даного спору, покладається на розсуд суду.

Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнала, зазначивши, що у вирішенні даного спору, покладається на розсуд суду.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України в п.п. 5, 26 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2006 року за ОСОБА_9. (згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.10.2011 року змінила прізвище на ОСОБА_9), визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Реєстрація права власності на нерухоме майно, та зареєстровано в реєстрі права власності на вказане нерухоме майно здійснена Херсонським ДБТІ 17 серпня 2006 року за №3122 в книзі 12 (а.с.82,83).

18.08.2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7

На час укладення договору купівлі-продажу в квартирі були зареєстровані та постійно проживали, крім ОСОБА_9 її діти: повнолітній ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач), та малолітній ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6,7,7а)

20.05.2008 року ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_15, який є батьком неповнолітнього ОСОБА_11, про що укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_16

13.06.2008 року ОСОБА_15 продав спірну квартиру ОСОБА_5 про що укладено договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Як вбачається зі змісту позовних вимог та пояснень представника позивача, даних під час розгляду справи, ОСОБА_3, просить визнати нікчемним договір купівлі-продажу спірної квартири укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 18.08.2006 року з підстав визначених ч.1 ст. 224 ЦК України, посилаючись на те, що договір укладений без дозволу органу опіки та піклування, в той час коли в квартирі постійно проживав його неповнолітній брат. Також позивач вважає вказаний договір фіктивним, оскільки, на його думку, він був вчинений ОСОБА_9 та ОСОБА_4 без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 224 ЦК України, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 цього Кодексу), є нікчемним.

За правилами ч.1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

ОСОБА_3, в силу зазначених вимог Закону, не є законним представником малолітнього ОСОБА_11, а тому не може звертатись до суду в інтересах неповнолітнього з вимогою про визнання договору купівлі-продажу нікчемним з підстав визначених ст.224 ЦК України.

Згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України в п.п. 5, 26 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Посилання позивача про порушення оспорюваним договором його права на користування житловою площею у квартирі, позбавлені правового обґрунтування та суперечать вимогам закону.

Власник, відповідно до ч.1,2 ст. 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Чинним законодавством не обмежено, у будь-який спосіб, право власника житлового будинку (квартири) на розпорядження на власний розсуд цим майном при наявності у повнолітніх, дієздатних осіб права користування житловою площею у цьому будинку чи квартирі.

Позивачем, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, не доведено існування інших передбачених законодавством обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів як його самого так і інших осіб, на захист яких позивач був би уповноважений законом звертатися до суду.

За правилами ст.ст. 378, 388 ЦК України, тільки власнику надано право на витребування майна із чужого незаконного володіння або у добросовісного набувача.

Позивач не є, та ніколи не був, власником спірної квартири, а тому не має права витребувати майно із чужого володіння. Крім того, ОСОБА_9, яка була власником квартири, не уповноважувала позивача, у встановленому законом порядку, на звернення до суду на захист її прав та інтересів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позовні вимоги про визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння не підлягають задоволенню, оскільки позивач не є стороною оспорюваного правочину, ним не зазначено та не доведено існування передбачених законодавством обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів як його самого так і інших осіб, на захист яких позивач був би уповноважений законом звертатися до суду.

Також суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права користування жилим приміщенням у спірній квартирі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач був вселений, проживав та користувався житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, як член сім'ї власника.

Право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування житловим приміщенням та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку (квартири) права власності на будинок (квартиру), а, отже припинення права власності на будинок (квартиру) припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком. Чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.

Вимога про визнання недостовірним доказом Довідки про склад сім'ї ОСОБА_9 від 18.08.2006 року надану приватним підприємством «УМС», фактично є завою про фальшивість письмового доказу, яка повинна вирішуватися за правилами ч.2 ст. 185 ЦПК України, а не окремою позовною вимогою.

Оскільки заявлені позовні вимоги є необґрунтованим, підстави для вирішення питання про поважність чи неповажність причин пропуску позивачем позовної давності відсутні.

Суд з достатньою повнотою встановив обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: