Ухвала суду № 37015442, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/50246/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту вимоги,

встановив:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулась з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 48 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача. Ревізією встановлено, що в порушення вимог додатку Б ДБН А.2-3-2004 та вимог абз. 1 п. 7 ПсБО № 16 «Витрати», БМЕУ-9 здійснено зайві витрати в сумі 873 885 грн 00 коп. на проведення ремонтно-будівельних робіт будівлі майстерні, яка переобладнана в «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6 м. Донецьк» та використовується іншою юридичною особою.

На підставі результатів ревізії складено вимогу від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, відповідно до пункту 48 якої позивача зобов'язано повернути безоплатно передані в користування приміщення або оформити на них відповідні договори оренди, стягнути з винної особи шкоду в порядку та розмірі, встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП України.

Не погоджуючись з цим пунктом вимоги, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість цього позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» (в редакції на час ухвалення судового рішення) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно із статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що позивач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, позивач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги позивача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.

Дослідивши вимогу, пред'явлену позивачу, колегія суддів прийшла до висновку, що вона прийнята з порушенням вимог законодавства.

Так, відповідач не зазначає, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених, на його думку, вимог законодавства у вказаний ним спосіб.

Крім того, відповідач зобов'язує усунути порушення вимог законодавства шляхом стягнення з винних осіб шкоди відповідно до статей 130-136 КЗпП України.

Частиною 1 статті 132 КЗпП України встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Статті 133, 134 КЗпП України передбачають випадки повної та неповної відповідальності.

Відповідач вказує на необхідність відшкодування шкоди з винних осіб в порядку статей 130-136 КЗпП України, при цьому не з'ясувавши, який вид відповідальності слід застосувати.

Також з огляду на те, що невиконання вимоги позивача є підставою для звернення до адміністративного суду з позовом щодо зобов'язання до її виконання, суд приходить до висновку про неможливість пред'являти відповідачу альтернативну вимогу, оскільки процесуальний закон не передбачає можливість приймати альтернативні судові рішення.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: