Ухвала суду № 37010217, 05.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скочій Г.Д.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року справа №421/3552/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_2 на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 04 грудня 2013 року по адміністративній справі № 421/3552/13-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання виконати певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до суду ( з урахуванням уточнених вимог) посилаючись на те, що він з 15.11.1974 року по 07.02.1990 року проходив службу у збройних силах СРСР. Наказом міністра оборони СРСР № 01601 від 13.11.1990 року був звільнений у запас за ст. 59 п. «в» Положення про проходження військової служби офіцерським складом збройних сил СРСР, за скороченням штатів. На час звільнення йому виповнилось повних 35 років, тому був звільнений у запас з постановкою на облік, за місцем проживання, у Луганському облвійськовому комісаріаті. У серпні 2010 року у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, а саме 45 років, був знятий з військового обліку. Позивач звернувся с заявою до Головного УПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, але відповідач повідомив, що заява про призначення пенсії за вислугою років повинна подаватися до уповноважених структурних підрозділів Міністерства оборони України, в його випадку це Луганський обласний військкомат. Просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугою років неправомірними; зобов'язати ГУПФУ в Луганській області призначити йому пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін у Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», №51-ІV від 04.07.2002 року - з 02 вересня 2010 року.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 04 грудня 2013 року по адміністративній справі № 421/3552/13-а у задоволенні позову відмовлено(а.с.70,71-75).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на порушення норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. (а.с.78-81).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив дійсну військову службу у збройних силах СРСР з 15.11.1974 р. по 07.12.1990 р. і звільнений у запас наказом №01601 Міністра Оборони СРСР від 13.11.1990 р. у зв'язку з скороченням штатів (а.с.7,14)

На день звільнення ОСОБА_2 виповнилося повних 35 років, військова служба складала 16 років 0 місяців 19 днів.

Постановою Первомайського міського суду від 06.04.2012 р. за заявою ОСОБА_2 була визнана бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області незаконною та зобов'язано ГУПФ України прийняти та розглянути відповідно вимог чинного законодавства заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії зі вислугу років від 02.09.2010 р.

Рішенням №118/26-1 р від 18.06.2013 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом,незалежно від віку якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 р. та на день звільнення зі служби мають вислугу 20 років і більше,

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органа і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

За документами, які надані для призначення пенсії ОСОБА_2, відповідно до п. а ст. 12 Закону вислуга складає 16 р., а відповідно до п. б ст. 12 Закону на момент звільнення (07.12.1990 р.) йому виповнилося 35 р. та не було 25 р. загального стажу.

Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-ХП, 09.04.1992 (в редакції на момент звернення позивача з заявою, тобто станом на 2 вересня 2010 року) пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» -«д» статті 1 -2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього закону;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж

12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку ті захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону України від 04.07.2002р. право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Пунктом "б" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону України від 04.04.2006р. знову встановлена вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугою строків служби повинна відповідати встановленим наведеною нормою вимогам саме на день звільнення. Крім того, до служби, яка надає право на пенсію за вислугу років, крім військової служби, служби в органах внутрішніх справ та в державній пожежній охороні додано службу в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції та Державній кримінально-виконавчій службі України.

Колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 в призначенні пенсії, законно посилався на те, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як в редакції на дату звернення позивача з заявою про призначення пенсії, так і в теперішній час передбачає призначення пенсій не військовозобов'язаним, а військовослужбовцям, таким чином право на пенсію визначається саме на день звільнення з військової служби (тобто на останній день, коли особа ще має статус військовослужбовця) і виходячи саме з обставин, які мали місце до цього часу.

Тож обставини, які мають місце на день звільнення з військової служби (тривалість служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, трудовий стаж та ін.), визначають як право на пенсійне забезпечення за діючими нормами Закону. На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вже діяла редакція зазначеного Закону від 04.04.2006 р., якою були встановлені умови щодо призначення пенсії за вислугу років, а саме: досягнення на час звільнення 45 років та наявність загального стажу не менше 25 років.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 04 грудня 2013 року по адміністративній справі № 421/3552/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар