Ухвала суду № 37003926, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4766/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Літвіної Н.М.,

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова експедиція» про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Нова експедиція» про стягнення адміністративно - господарських санкцій - відмовлено.

На вказану постанову суду, позивач - Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Нова експедиція» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача, створених відповідно до чотирьох відсоткового нормативу, у 2012 році становила 54 особи, але фактично з інвалідів було працевлаштовано 30 осіб.

Позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано відсотковий норматив по працевлаштуванні інвалідів.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач прийшов до висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 299 060, 20 грн. та пені у сумі 8 193, 97 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 18 Закону - забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає безпосередньо на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем фактично були виконані всі умови для створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів відповідно до вимог Закону, зокрема, до Києво - Святошинського районного центру зайнятості відповідачем подавалася звітність 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» щодо наявності вакансій для осіб з обмеженими можливостями, однак, бажаючих працевлаштуватись у вищезазначене товариство із числа зареєстрованих інвалідів в центрі зайнятості не було.

Частинами 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 217 ГК України - адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відповідача не підлягають стягненню штрафні санкції.

Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.