Постанова № 37003922, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 697/3292/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Штих К.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області про визнання неправомірними дій.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано неправомірними дії УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області, пов'язані з нарахуванням та виплатою одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю ОСОБА_3, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду 3-ої групи пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, який став інвалідом 3-ої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі меншому встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнено з УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 3-ої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, недоплачену одноразову грошову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат в сумі 34 410, 00 грн. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за мінусом сплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є ліквідатором аварії на ЧАЕС, потерпілий від наслідків аварії ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3-ої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААБ № 339415 від 27 травня 2013 року та посвідченням Серії НОМЕР_1 від 03 червня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок одноразової грошової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року за 2013 рік.

Проте, колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI) - одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Між тим, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України, а, отже, є незаконними.

В зв»язку з чим судом першої інстанції було застосовано положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції у редакції Закону України від 01 липня 2007 року) якою передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам III групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Однак, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 22 Закону України «Про міліцію», ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку», ст. 20 Закону України «Про захист рослин», ст. 43 Гірничого закону України, ст. 61, 62, 63 та 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 БК України.

Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання БК України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової компенсації у 2013 році за ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області - задоволено.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року - скасувати.

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про визнання неправомірними дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.