Постанова № 36994316, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року № 826/400/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД АРТ ЛАЙН" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування Наказ №52 від 11.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд Арт Лайн» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №52 від 11.01.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для витребування інформації та призначення позапланової документальної виїзної перевірки Відповідач не мав достатніх правових підстав.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - в судовому засіданні заперечував та зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято за наявності обставин передбачених пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки на запит податкового органу позивачем не надано письмових пояснень та підтверджуючих матеріалів по взаємовідносинах з контрагентами, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, представник відповідача зазначив, що на підставі оскаржуваного наказу проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Голд Арт Лайн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бруно-Плюс» за липень 2013 року, за результатом якої складено акт від 23.01.2014 №71/26-53-22-03-21/35012769, а відтак оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії фактично реалізовано, тобто вичерпав свою дію, а відтак не впливає безпосередньо на права та обов'язки позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.01.2014 №52 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Голд Арт Лайн» по взаємовідносинам з ТОВ «Бруно-Плюс» за липень 2013 року.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним цього наказу суд встановив наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом на адресу позивача 19.11.2013 за вихідним №10282/10/26-53-22-03 направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питання взаємовідносин з ТОВ «Бруно-Плюс» за період з 01.07.2013 по 31.10.2013.

Судом встановлено, що листом від 11.12.2013 за вихідним №11/12-2 позивач повідомив податковий органі, що для надання витребуваної інформації та документів не має достатніх правових підстав, тобто запитувані інформація та документи позивачем не надано.

Відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій визначених податковим законодавством запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок №1245) запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Згідно з п. 12 Порядку №1245 письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Зі змісту запиту від 19.11.2013 №10282/10/26-53-22-03 вбачається, що він оформлений з порушенням вимог Порядку №1245, а саме не містить підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України у разі, коли запит складено з порушенням вимог, зокрема, щодо підстав і порядку його направлення, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Оскільки запит від 19.11.2013 №10282/10/26-53-22-03 складено з порушенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та Порядку №1245, суд погоджується з твердженням позивача, що такий запит не створює для платника податків обов'язку надання запитуваних документів та інформації.

Проте, згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, отже оскарження позивачем наказу, як самостійний спосіб захисту ймовірно порушеного права, обраний позивачем не може звужувати повноваження податкового органу на проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що на підставі наказу від 11.01.2014 №52 наказу проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Голд арт лайн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бруно-Плюс» за липень 2013 року, за результатом якої складено акт від 23.01.2014 №71/26-53-22-03-21/35012769.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, хоча й відповідачем допущено порушення вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та Порядку №1245 під час оформлення запиту та, як наслідок, прийняття оскаржуваного наказу, проте враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії на час вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З налізу викладеного вбачаться, що оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою, за наявності підстав визначених Податковим кодексом України, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда