Ухвала суду № 36993200, 29.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

29 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6148/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татра-Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0001722250, -

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001722250.

В основу адміністративного позову покладені твердження позивача про те, що покладені податковим органом в основу акту перевірки висновки про відсутність доказів проведення господарських операцій між ним та його контрагентами - ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», здійснені без належного аналізу первинної документації, якою оформлені такі господарські операції. Також висновки податкового органу щодо покладення відповідальності за податкову звітність ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» на позивача не відповідають вимогам законодавства. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та доданих до неї документах.

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав, надав заперечення, у яких, зокрема, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0001722250, винесене через порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Вказані порушення були встановлені під час проведення позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 04.04.2013 року №221/22-50/37675706 з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», код ЄДРПОУ: 37675706, за період жовтень 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0001722250.

Не погодившись з вказаним рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Татра-Юг» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.07.2006 року за №15561020000021034.

В результаті проведеної органами податкової інспекції, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22.05.2013 року № 1434 та повідомлення від 22.05.2013 року № 411/10/22-5, позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», код ЄДРПОУ 37675706, за період жовтень 2012 року ДПІ встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

В результаті перевірки встановлено, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ на загальну суму 7900 грн., у тому числі по періодам звітності за жовтень 2012 року - 7900 грн..

На підставі виявлених порушень ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001722250, яке оскаржувалось позивачем до вищих податкових органів.

В судовому засіданні також встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Альтаір Альфа Плюс») здійснювались на підставі первинних документів, оформлених належним чином, що підтверджується наявністю в матеріалах справи наданих доказів у вигляді видаткових накладних. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» був діючим та не перебував в процесі припинення, також у той період останнього було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Усі розрахунки з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» по придбаним товарам позивачем здійснювались у безготівковому розрахунку через банківську установу з урахуванням податку на додану вартість. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вимогами ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до вимог п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (що діяв на протязі даного періоду), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до п. 2.2 того ж положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відтак, із системного аналізу вищенаведеного законодавчого положення вбачається, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Первинні документи по відображенню господарської операції є підставою і для податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що усі господарські операції між позивачем та його контрагентом були укладені відповідно до вимог діючого законодавства, жодних реальних, визначених законодавством ознак фіктивності в діяльності контрагента відсутні, що вказує на реальність факту здійснення та змісту господарських операції.

Відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї дії, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів; дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою ладною.

Вказана норма є імперативною та однозначно вказує на підстави та момент виникнення права відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно до вимог п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної Податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, сплачена (нарахована) сума на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Відповідно до вимог п. 7 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 12.2010 року за № 1002, реєстр є основою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів операцій з поставки товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зазначенні в запереченнях ДПІ порушення позивачем порядку визначення відображення та сплати податкових зобов'язань з ПДВ, не є визначними, оскільки не впливають на право позивача відносити сплачені суми ПДВ до податкового кредиту за такими накладними. Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, відносно питання ведення податкової звітності ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», та зазначає, що діючим законодавством не передбачено відповідальності позивача за порядок ведення податкової звітності його контрагентом.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький