Ухвала суду № 36991817, 11.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"11" червня 2013 р.справа № 0870/143/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 року №0000751720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 45587 грн. 34 коп., та № 0000761720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 80396 грн. 40 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області №0000751720 та №0000761720 прийняті 29.09.2011 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем з 30.08.2011 року по 05.09.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 при взаємовідносинах з ТОВ «ЗНТК» за період з 01.05.2009 року по 30.09.2009 року, з ТОВ «ТЦ «Октавія» за період з 01.03.2009 по 31.03.2009, з ТОВ «ТК «Ольвія» за період з 01.03.2009 року по 30.08.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №158/172/НОМЕР_2 від 12.09.2011 року.

На підставі акту перевірки №158/172/НОМЕР_2 від 12.09.2011 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2011 року №0000751720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 45587 грн. 34 коп., у тому числі на 45587 грн. 34 коп. - за основним платежем, на 00 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2011 року № 0000761720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 80396 грн. 40 коп., у тому числі на 64317 грн. 12 коп. - за основним платежем, на 16079 грн. 28 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

За результатами перевірки встановлено наступні порушення: пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58349 грн. 37 коп., у тому числі: за березень 2009 року - 5676 грн. 67 коп., квітень 2009 року - 11973 грн. 58 коп., травень 2009 року - 3703 грн. 31 коп., червень 2009 року - 5828 грн. 10 коп., липень 2009 року - 11773 грн. 80 коп., серпень 2009 року - 11071 грн. 89 коп., вересень 2009 року - 8322 грн. 02 коп.; пп.7.4.5, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5967 грн. 75 коп., у тому числі: за березень 2009 року - 5967 грн. 75 коп.; ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45587 грн. 34 коп., у тому числі: за 9 місяців 2009 року на загальну суму 45587 грн. 34 коп.

Підставами для таких висновків податкового органу стали акти ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 11.06.2010 року за №93/23-2/35802928 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЗНТК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 04.04.2008 року по 15.04.2010 року, №81/23-1/36193327 від 28.05.2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЦ «Октавія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, №49/23-2/36193327 від 06.04.2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки контрагента ТОВ «ТЦ «Октавія» з питань підтвердження отриманих відомостей від ВАТ «Запоріжжяобленерго» згідно договору постачання нафтопродуктів №38/04-09 від 10.04.2009 року, №21/23-2/35628392 від 22.02.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «Ольвія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.12.2007 року по 22.12.2010 року.

Судом встановлено, що позивач протягом березня - вересня 2009 року мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія» щодо придбання у вказаних контрагентів продуктів харчування. Зазначені контрагенти на момент вчинення господарських операцій були зареєстрованими суб'єктами господарювання та платниками податку на додану вартість.

Реальність господарських відносин підтверджена первинними документами, дослідженими судом першої інстанції.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані у ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія» продукти харчування позивач реалізував іншим юридичним особам, що підтверджується відповідними договорами поставки.

Згідно з ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначено у пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність включення сум податку на додану вартість, сплачено в ціні придбаного у вказаних контрагентів товару до податкового кредиту та валових витрат є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія», встановлених в актах ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не довів які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія» при укладанні угод.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її постановлення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту виготовлення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 20.12.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим