Ухвала суду № 36984678, 10.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справа:121/2068/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Романенко Володимир Вікторович № провадження:11-кп/190/629/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Крючков І. І. ________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р., Суддів -Крючкова І.І., Радіонова І.І., при секретарі -Кравці А.В., Шемлей І.І., розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №121/2068/13-к відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця селища Травневе, Джанкойського району, АР Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за участю прокурора обвинуваченогоСулейманової Д.Н., ОСОБА_7, захисника - ОСОБА_9, потерпілої - ОСОБА_10, представника потерпілої - ОСОБА_11,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадження Кутіщева Н.М. просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання, приєднати частково не відбуте покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 16.03.2012 року за ч.1 ст.286 КК України і призначити остаточне покарання у виді чотирьох років та шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї потерпіла ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК

України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі та стягнути матеріальну шкоду у розмірі 45978,37 грн. та моральну у розмірі 25000 грн.

Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 09 серпня 2013 року ОСОБА_7 виправдано у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Прокурор свої доводи мотивує тим, що вирок суду є незаконним оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, також не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Посилається, що судом не достатньо вмотивовано обґрунтованість виправдувального вироку.

На думку державного обвинувача суд першої інстанції ухвалюючи виправдувальний вирок помилково дійшов до висновку про те, що ОСОБА_7 є самостійною, матеріально забезпеченою людиною і жодних доказів, які би вказували на бажання останнього збагатитися за рахунок ОСОБА_10 немає, оскільки матеріально забезпечений стан людини не може виключати можливостей її корисливих мотивів при заволодінні чужим майном потерпілої особи.

Також апелянт наголошує увагу на тому, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що обвинувачений ОСОБА_7 користувався мобільним телефоном потерпілої "Nokіa Asha 200", що свідчить про його винуватість, окрім цього при зустрічі з потерпілою, обвинувачений не повернув їй її мобільний телефон. Окрім цього, суд, у своєму вироку не обґрунтував, чому саме він прийшов до висновку, що свідки зі сторони захисту і зі сторони обвинувачення є зацікавленим, тому їх показання необхідно оцінювати критично.

Вважає, помилковим висновком суду про те, що оскільки потерпіла 29 серпня 2012 року не повідомила лікарям швидкої допомоги про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення, хоча могла це зробити, свідчить про усвідомлювання ОСОБА_10, що дії обвинуваченого не вважались як грабіж, оскільки потерпіла пояснювала, що вона побоювалась обвинуваченого як сильнішу за нею і конфліктну особу, оскільки він часто застосовував до неї фізичну силу та принижував.

Також на думку апелянта є помилковим висновок суду про те, що обвинувачений не застосовував насильство до потерпілої, оскільки згідно судово-медичного дослідження № 848 від 07 вересня 2012 року у потерпілої не виявлено ушкоджень, на думку апелянта цей факт спростовується показаннями самої потерпілої, яка пояснювала, що на момент проведення дослідження всі синці зникли, оскільки з їх появи минуло десять діб, показаннями її матері та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, яким суд не дав належної оцінки. У вироку суду також надано оцінку діям обвинуваченого 29 серпня 2012 року, як таким, що вчинені з метою втішити, заспокоїти, допомогти, у зв'язку із смертю батька потерпілої, однак ці доводи знаходяться у протиріччі з матеріалами справи, оскільки потерпіла пояснювала, що в той день вона не хотіла спілкуватися з обвинуваченим, так само як і сідати в його машину і бути разом з ним. Помилковим є і висновок суду про не встановлення органами досудового слідства місцезнаходження всіх предметів та їх вартість, що інкриміновані обвинуваченому, оскільки суду у якості речового доказу було надано пакувальну коробку, від кільця із сертифікатом, де вказана дата його придбання, при огляді якої видно фірму виробника, надано розрахунки руху грошових коштів по рахунку ОСОБА_15 (який подарував кільце) і також що розрахунки проводилися в день вказаний у сертифікаті кільця.

Також апелянт вказує на помилковість висновків суду про відсутність корисливого мотиву у обвинуваченого та відсутності доказів, які б свідчили про заподіяння тілесних пошкоджень потерпілій, а докази які представлені суду, свідчать про конфліктні стосунки між обвинуваченою та потерпілою на ґрунті ревнощів, оскільки у своєму вироку не наведено єдиного мотиву заволодіння майном потерпілої, оскільки два існуючи висновки про те, що ОСОБА_7 своїми діями хотів допомогти потерпілій та висновок суду про конфліктні стосунки, які виникли на підґрунті ревнощів між ними є такими, що суперечить один іншому.

Потерпіла свої доводи мотивує тим, що суд безпідставно не взяв до уваги її пояснення надані під час судового розгляду, щодо відсутності спільного майна у спільному використанні, у зв'язку з тим, що з травня 2012 року вона із ОСОБА_16 не проживала.

Також вказує, що висновки суду щодо відсутності у ОСОБА_7 корисливого мотиву не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що висновки суду не підтверджуються доказами по справі, які були судом досліджені в судовому засіданні, при цьому докази, що могли істотно вплинути на висновки суду та не були прийняті судом першої інстанції до уваги, а у вироку не наведено з яких мотивів вони були відкинуті.

Стверджує, що судом в достатній мірі не викладені пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9, вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить його залишити без зміни.

Під час апеляційного розгляду прокурор, потерпіла та її представник підтримали свої апеляційні скарги, обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційних вимог.

Згідно до вироку, органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 29 серпня 2012 року, в період часу, приблизно, з 22.00 до 23.00 години, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 зустрів свою колишню співмешканку ОСОБА_10, з якою вони припинили особисті стосунки у травні 2012 року, та в ході конфлікту, що виник на підставі особистих неприязних стосунків, а також раптово виниклого умислу на відкрите заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для здоров'я та життя, що виразилось в утриманні потерпілої за руку, вихопив з її руки мобільний телефон марки "Nokіa ", у пластиковому корпусі білого кольору, вартістю 699 гривень, укомплектований сім картою оператора «Київстар», та мобільний телефон марки "іPhone 4s", у пластиковому корпусі білого кольору, вартістю 8000 гривень, що знаходився в пластиковому чохлі, вартістю 150 гривень, укомплектований сім картою оператора «МТС», які поклав у кишеню своєї куртки, та наніс декілька ударів ОСОБА_10 по обличчю та іншим частинам тіла, які не спричинили тілесних ушкоджень.

Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_10, насильно заштовхнув її на заднє сидіння автомобілю «Шевроле Авео», під керуванням ОСОБА_20, де, діючи з умислом на відкрите заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, проти волі потерпілої, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я та життя потерпілої, утримуючи її руками за тулуб, руки та шию, зняв іншою рукою з пальця руки ОСОБА_10 кільце торгівельної марки "Chopard", виготовлене із золота 750 проби з 1 діамантом, вартістю 37 030 гривень 37 копійок, та обернув його на свою користь.

Викраденим майном розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 45879 грн. 37 коп.

Вироком суду ОСОБА_7 виправданий за ч. 2 ст. 186 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалюючи таке рішення, суд, оцінивши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, встановив, що, у ОСОБА_7 був відсутній корисливий намір на безоплатне заволодіння майном потерпілої, на умисні дії, спрямовані на заподіяння побоїв чи фізичного болю потерпілій, оскільки представлені докази не дали підстави для висновку про винність ОСОБА_7 в інкримінованому йому діянні, а свідчать про наявність конфліктів, спорів, неприязнених відносин, заснованих у першій черзі на ревнощах між чоловіком та жінкою.

В судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав.

Колегія суддів, виконавши вимоги ст. 405 КПК України, вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Кутіщевої Н.М. та апеляційна скарга та доповнення до неї потерпілої ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню, виходячи при цьому з наступних мотивів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Так, в своїй апеляційній скарзі, потерпіла ОСОБА_10 вказує, що суд першої інстанції безпідставно не в повному обсязі врахував показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які вони давали в судовому засіданні в суді першої інстанції 11.04.2013 року, однак ці дані не можуть бути перевірені Апеляційним судом АР Крим, оскільки на технічному носії, відсутній запис цього судового засідання.

Дана обставина позбавляє апеляційний суд перевірити доводи, які викладені в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_10

На думку колегії суддів, це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому вирок, ухвалений за таких обставин, неможна вважати законним, і він підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Статтею 415 КПК України визначено, що у разі виявлення зазначених порушень суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді, суду першої інстанції необхідно перевірити доводи, що наведені у апеляційній скарзі прокурора та апеляційній скарзі та доповненнях до неї потерпілої ОСОБА_10

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Кутіщевої Н.М. та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 09 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати.

Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С У Д Д І:

Трясун Ю.Р. Крючков І.І. Радіонов І.І.