Ухвала суду № 36978602, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7693/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКАПРО» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКАПРО» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТЕКАПРО» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати наказ відповідача №2096 від 14.12.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача протягом 2-х робочих днів з 18.12.2012 року по 19.12.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Мед 2006» за травень 2012 року та з ТОВ «ПРО-К» за червень 2012 року, визнати протиправними дії відповідача щодо проведення податкової перевірки, призначеної згаданим наказом, результати якої оформлено актом №5571/22-3/34614022 від 20.12.2012 року, зобов'язати податкову інспекцію вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій податкового органу при призначенні та проведенні податкової перевірки.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що наказом начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №2096 від 14.12.2012 року було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року тривалістю 2 робочих дні з 18.12.2012 року по 19.12.2012 року.

На підставі зазначеного наказу відповідачем було проведено податкову перевірку, про що складено акт №5571/22-3/34614022 від 20.12.2012 року.

Не погоджуючись із таким наказом, діями по проведенню перевірки та її результатами, ТОВ «ТЕКАПРО» звернулося у суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до копії наказу №2096 від 14.12.2012 року, який міститься в матеріалах справи, в якості підстав для його винесення зазначено пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка проводиться у разі виявлення фактів за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для проведення перевірки позивача слугувала наявність у податкового органу даних зустрічної звірки іншого платника податків - ТОВ «Про-К» (згідно акту від 12.09.2012 року №3706/22-9/37102733) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2012 року.

У акті, складеному за підсумками спірної перевірки, зазначено, що контролюючим органом, у відповідності до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, було направлено позивачу запит №6276/10/22-410 від 27.08.2012 року про надання інформації з питань відносин останнього з ТОВ «Про-К», у відповідь на який позивачем на адресу контролюючого суб'єкта направлено лист №10-09 від 10.09.2012 року (вх. №41105/10 від 13.09.2012 року) з документальними підтвердженнями господарських взаємовідносин з названим контрагентом у червні 2012 року, а також документи, що засвідчують відображення результатів проведених операцій у податковому обліку.

Аналізуючи правомірність призначення та проведення перевірки за встановлених обставин, колегія суддів виходить із наступного.

У відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналізуючи наведену правову норму слід дійти висновку, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку є неможливим.

Необхідність дослідження під час проведення документальної перевірки документів первинного бухгалтерського обліку також закріплена вищезазначеною правовою нормою. Зокрема, такою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 та п. 78.1 ст. 78 ПК України виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

У разі виконання платником податків вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та надання вичерпних пояснень та повного пакету документів на їх підтвердження - здійснюється документальна невиїзна перевірка. Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, якими передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу, або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми, - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Як було встановлено вище, підставою для прийняття наказу про проведення перевірки начальником ДПІ зазначено, зокрема пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. При цьому, колегія судді звертає увагу, що названа правова норма допускає можливість проведення документальної позапланової перевірки лише за наявності двох умов: наявності у контролюючого органу документів, підтверджуючих факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства та ненадання платником податків пояснення і їх документального підтвердження на запит контролюючого органу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується фактичне надання позивачем відповіді на запит контролюючого органу, колегія суддів приходить до висновку, що у начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС були наявні підстави для призначення невиїзної документальної перевірки позивача.

Колегія суддів наголошує, що надання платником податків пояснень та документального підтвердження здійснення господарських операцій на запит податкового органу у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не позбавляє контролюючого суб'єкта права провести невиїзну документальну перевірку.

Аналізуючи доводи позивача стосовно відсутності правових підстав для проведення податкової перевірки з огляду на невручення йому до її початку відповідного наказу, колегія суддів виходить із наступного.

Положенням п. п. 79.1 - 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Зі змісту приведених норм випливає, що право на проведення невиїзної документальної перевірки обумовлене наявністю рішення про таку, а момент виникнення у податкового органу права розпочати перевірку пов'язується законодавцем з однією із двох альтернативних обставин: або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення, або ж особисте вручення цих документів уповноваженому представнику під розписку.

Враховуючи викладене, колегія суддів не враховує покликання апелянта на те, що наказ та письмове повідомлення про проведення спірної перевірки були отримані ним вже після її завершення, адже право розпочати проведення невиїзної документальної податкової перевірки не пов'язане з моментом отримання платником податків зазначених документів.

Зважаючи на приведені норми та встановлені обставини, зокрема на те, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов'язковою, а також на те, що позивачем надано до перевірки наявні в нього документи на запит податкового органу та виконання останнім вимог ст. 79 Податкового кодексу України, колегія суддів констатує відсутність протиправності в діях відповідача.

Колегія суддів зауважує, що позивач також заперечує наявність у податкового органу права на проведення документальної невиїзної перевірки стосовно нього з тих підстав, що відповідачем вже було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Мед 2006» за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року №1198/22-05/37816246.

Таким чином, позивач вважає, що винесення наказу про призначення повторної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Мед 2006» за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року з одного і того ж питання не відповідає приписам Податкового кодексу України, що є підставою для скасування спірного наказу та визнання протиправною спірної перевірки.

Обговорюючи наведені доводи, колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу не встановлено обмежень щодо періодів проведення перевірок платників податків, за винятком визначених статтею 102 цього Кодексу строків давності та їх застосування. Відповідно до п. 102.1 вказаної статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладені норми та фактичні обставини проведення податкової перевірки, колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачені підстави для проведення повторної перевірки, адже спірна перевірка проведена на підставі інших норм податкового законодавства, які виступають самостійними підставами для проведення податкових перевірок.

Таким чином, вимоги позивача про скасування наказу №2096 від 14.12.2012 року та визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, які виразились у призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 20.12.2012 року № 5571/22-3/34614022, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі вищезазначеного акту перевірки, колегія суддів зважає на те, що позивачем жодним чином не доведено, що контролюючим органом здійснене коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі згаданого акту перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи недоведеність фактичного порушення прав позивача з вищеописаних обставин, зазначені вимоги останнього не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність протиправності у діях відповідача, пов'язаних з призначенням та проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, результати якої оформлено актом №5571/22-3/34614022 від 20.12.2012 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКАПРО» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М