Ухвала суду № 36978583, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13161/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Відділу виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування акту і постанови, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося у суд із позовом до відділу виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, ТОВ «Укрспецторг Групп», у якому просило зобов'язати орган державної виконавчої служби повернути кошти, які були утримані за виконавчий збір у сумі 40101,09 грн., зобов'язати товариство повернути кошти в сумі 44723,25 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року закрито провадження в адміністративний справі в частині вимог позивача до ТОВ «Укрспецторг Групп».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувана сума виконавчого збору утримана відповідачем необґрунтовано.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з заявами від 09.07.2012 року про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за стягненням боргу за рахунок звернення на квартиру АДРЕСА_1, згідно виконавчого листа від 25.04.2012 року №2-3743, виданого Солом'янським районним судом м. Києва на виконання рішення цього суду від 04.10.2011 року.

На підставі вказаного виконавчого листа державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві 11.07.2012 року відкрив виконавчі провадження: №33328814, №33327863, №33328313, №33328025, №33328638.

З огляду на те, що боржники не вжили заходів з добровільного виконання судового рішення, в процесі примусового його виконання державним виконавцем 01.11.2012 року складено акт опису та арешту нерухомого майна боржників.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Укрспецторг Групп» 16.05.2013 року проведено прилюдні торги на підставі договорів про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 11.04.2013 №11-0791/13, №11-0789/13, №11-0788/13, №11-0790/13, укладених між відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві та цим товариством. На вказаних торгах нерухоме майно було реалізоване на загальну суму 451750,00 грн.

Колегією суддів установлено, що за наслідками реалізації майна боржників ПАТ «Державний ощадний банк України» отримало кошти в загальній сумі 344338,18 грн., а відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві утримано 10% виконавчого збору, у сумі 40101,09 грн., на підставі постанов про стягнення виконавчого збору від 17.05.2013 року.

Не погоджуючись із таким стягненням виконавчого збору, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам місцевого суду та додам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України та здійснюється державними виконавцями, які визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Зі змісту ст. ст. 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого листа, виданого судом, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як було встановлено судом, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві 11.07.2012 року на підставі виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва від 25.04.2012 року №2-3743 та заяви позивача відкрив виконавчі провадження: №33328814, №33327863, №33328313, №33328025, №33328638.

Разом з тим, боржниками (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_5) рішення Солом'янського районного суду міста Києва в добровільному порядку у строк встановлений для самостійного виконання рішення суду не виконане.

Згідно статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Положеннями статті 28 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Із адміністративного позову та апеляційної скарги випливає, що єдиним доводом позивача на обґрунтування безпідставності стягнення з боржника виконавчого збору та необхідності зарахування його в рахунок погашення суми боргу перед ПАТ «Державний ощадний банк України» є та обставина, що постанови про відкриття виконавчого провадження винесені державним виконавцем 11.07.2012 року, а постанови про стягнення виконавчого збору лише 17.05.2013, тобто через 10 місяців, в той час коли строк для добровільного виконання рішення боржником сплив 18.07.2012 року. Таким чином, виходячи з приписів ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», позивач стверджує, що постанови про стягнення виконавчого збору прийняті з порушенням строків їх винесення, а тому виконавчий збір не підлягає стягненню з боржників, а має бути віднесений в рахунок погашення їх боргу.

Обговорюючи наведені доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що приписи вищенаведеної правової норми не обмежують обов'язок державного виконавця визначити та стягнути з боржника виконавчий збір, натомість положення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» дають підстави до висновків, що виконавчий збір стягується завжди, коли рішення не виконано у термін, встановлений для його самостійного виконання. І в даному випадку дата винесення постанови про стягнення виконавчого збору не впливає на правомірність такого стягнення, якщо наявні зазначені передумови.

З тих же підстав колегія суддів не враховує посилання скаржника на приписи пункту 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим судом в тому, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржувана сума виконавчого збору утримана необґрунтовано.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а тому постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 03 лютого 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М