Ухвала суду № 36969125, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2014 р. м. Київ К/800/11661/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

у справі № 2а-1583/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 №0003442300/28023.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірку ТОВ "Сократ-Системи" з питань перевірки показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року, складено акт від 13.10.2011 № 2658/294/23-118/36312147, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 972 464,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 04.11.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № 0003442300/28023, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1215580,00 грн., в тому числі: основний платіж - 972464,00 грн., штрафні санкції - 243116,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 11.08.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ «НВП «Гетьман» (постачальник) було укладено договір поставки алкогольних напоїв № 0145, за умовами якого доставка товару здійснюється на умовах DDU в редакції «Інкотермс» 2000 року -доставка на склад покупця (позивача).

Також, 01.08.2011 між позивачем (покупець) та ПП «Валартекс» (постачальник) було укладено договір поставки №03/08-11, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплачувати на умовах, визначених договором.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних. Податкові і видаткові накладні включені до реєстру виданих і отриманих податкових накладних, а саме додатку 5 Розшифровки зобов'язань в розрізі контрагентів.

Висновки податкового органу про те, що позивач у розрахунках із ТОВ "НВП "Гетьман" використовував податкову накладну без обов'язкового реквізиту коду товару згідно УКТ ЗЕД правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки згідно зі змінами, внесеними до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року Законом України від 07.07.2011 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", пункт 201.1 статті 201 Кодексу доповнено підпунктом "і", згідно з яким обов'язковим реквізитом податкової накладної є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3609 встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих змін, внесених до Кодексу пунктом 1 розділу I цього Закону. Враховуючи те, що Закон № 3609 було опубліковано 5 серпня 2011 року, та зазначена норма не віднесена до окремих норм, які набувають чинності не в загальновстановленому порядку, то обов'язковий реквізит податкової накладної "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)" зазначається постачальниками таких товарів в податкових накладних, виписаних починаючи з 6 серпня поточного року. Відповідно з 06.08.2011 - загальна сума взаєморозрахунків становила 900569,60 грн., в тому числі ПДВ 150094,93 грн.

Листом Державної податкової адміністрації від 08.09.2011 № 24316/7/15-3117 доведено до відома платників, що з метою належного виконання норми підпункту "і" пункту 201.1 ст.201 ПК України, тимчасово до внесення змін до наказу № 969, в податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається в графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця".

Як було вірно встановлено судами та підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними по господарських операціях з ТОВ "НВП "Гетьман", податкові накладні містять код товару згідно УКТ ЗЕД.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП "Валартекс" та з ТОВ "НВП "Гетьман", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль