Ухвала суду № 36969117, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/9991/76717/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 року

по справі № 2а-6395/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна»

до Київської регіональної митниці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці, у якому просив визнати протиправним та скасувати акт відповідача від 16.08.2011 №н/47/11/100000000/32670305; визнати протиправним, та скасувати податкове повідомлення-рішення №» 180 від 26.08.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 501482,61 грн. (утому числі основний платіж 401186,09 грн. та штрафні санкції 100296,50 грн.); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №181 від 26.08.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання розмірі 100296,50 грн. (у тому числі основний платіж 80237,22 грн. та штрафні санкції 20059,31 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку Товариства «Арай Україна», за результатами якої було складено акт від 16.08.2011 №н/47/11/100000000/32670305.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято вищезазначені спірні податкові повідомлення-рішення.

Прийняття зазначених рішень мотивовано висновками акту перевірки про порушення порядку визначення товарного коду УКТ ЗЕД під час митного оформлення комплектного об'єкту «Зерносушильний комплекс на 113 тис. т.», «Зерносушарка S428 з оснащенням» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8419 31 00 00, щодо якого Законом України «Про митний тариф України» встановлено ставку ввізного мита у розмірі 0%.

Актом визначено, що товарний код УКТ ЗЕД визначений позивачем невірно, оскільки зазначене вище елеваторне обладнання, що імпортувалося на митну територію України в якості обладнання для приймання, сушіння, обробки, зберігання та відвантаження зерна, не є обладнанням, об'єднаним у єдиний агрегат, та не можуть бути класифіковані за одним товарним кодом УКТ ЗЕД, а отже повинно класифікуватися окремо відповідно до їх функцій. Зокрема, стальні силоси з допоміжним обладнанням, яке забезпечує зберігання зерна шляхом підтримки оптимального режиму зберігання, та силоси для тимчасового зберігання або охолодження повинні класифікуватися за кодом 7309 00 90 00 УКТ ЗЕД, опорні конструкції зерноочисника, що представляють собою металоконструкцію - за кодом 7308 90 99 00 УКТ ЗЕД, зерносушарки проточні для зерна - за кодом 8419 31 00 00 УКТ ЗЕД, норії, що представляють собою конвеєр з ковшем безперервної дії для переміщення сипких матеріалів - за кодом 8428 32 00 00 УКТ ЗЕД, цепні транспортери, які представляють собою конвейер для сипких матеріалів - за кодом 8428 39 98 00 УКТ ЗЕД.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові, дійшли висновку про те, що позивачем не доведено дотримання ним порядку визначення товарного коду УКТ ЗЕД під час митного оформлення комплектного об'єкту у межах спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України).

У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували, що таке можливо лише за умови наявності обставин, які свідчать про порушення законодавства України під час пропуску товарів через митний кордон України, а також за умови наявності обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України та на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Приймаючи рішення у даній справі судами попередніх інстанцій не надано юридичної оцінки доводам позивача, з посиланням на відповідні первинні документи, з урахуванням необхідності встановлення наявності або відсутності факту порушення декларантом вимог законодавства України у межах спірних правовідносин. При цьому судами не встановлено, чи підпадають обставини, на які посилається контролюючий орган під ознаки "порушення законодавства" у контексті власне його визначення, та чи встановлені відповідні факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, а відтак і дотримання відповідачем законодавчо визначених умов та порядку прийняття спірних рішень контролюючого органу

Разом з тим, судам необхідно дослідити обґрунтованість визначення позивачу спірного податкового зобов'язання по кожному факту поставки у межах строків давності, визначених чинним податковим законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Покладаючи на позивача обов'язок доведення відсутності його вини у межах спірних правовідносин, суди тим самим порушили норми процесуального права, а саме приписи наведеної вище статті КАС України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 року по справі №2а-6395/12/2670 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Рибченко А.О. (підпис)Цвіркун Ю.І.