Ухвала суду № 36969082, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/17772/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2012

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

у справі № 2а/0270/4955/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2012 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 №0001132310; від 01.10.2012 №0001532310 в частині визначення суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 293878,30 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2012 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 №0001532310, прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, в решті постанову залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, складено акт від 03.07.2012 №1354/22/35996819, в якому зафіксовано порушення вимог:

- пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 384453,00 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 "д", пп. 138.10.4 "в", пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2527988,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 57167,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки Вінницька ОДПІ змінила висновки акту в частині зменшення від'ємного значення за І квартал 2012 року на суму 69206,00 грн. та доповнила заниженням податку на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 15917,00 грн.

На підставі вищевказаного, 17.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001132310, №0001112310, №0001122310.

За результатами розгляду скарг позивача на вказані податкові повідомлення-рішення, податковим органом позивачу надіслано спірні податкові повідомлення-рішення №0001532310 від 01.10.2012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1341925,00 грн., та №0001132310 від 17.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35813,00 грн., з яких 15917,00 грн. - за основним платежем, 19896,00 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги частково та скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0001132310 від 17.07.2012 повністю, суд першої інстанції, виходив з того, що вказане податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0001532310 від 01.10.2012 в частині визначення суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 293878,30 грн., суд першої інстанції виходив з того, що валові витрати за перевіряємий період сформовано відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати на сплату роялті.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних повідомлень-рішень №0001532310 від 01.10.2012 та №0001132310 від 17.07.2012 повністю, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Авіс-Аква" та ТОВ "Інтерагро 2007" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчити про безтоварність та/або фіктивний характер здійснених позивачем операцій.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність формування позивачем валових витрат, на підставі отриманих від контрагентів ТОВ "Еко" та ТОВ "Фозі-Фуд" послуг, оскільки отримання позивачем послуг з мерчандайзингу документально підтверджуються, стосувалися продукції, виробництво та поставка якої є предметом господарської діяльності позивача, а тому висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними.

Щодо висновку податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за Ліцензійним договором, слід зазначити наступне.

Так, 01.10.2009 між ТОВ "Авіс" (Ліцензіар) та ТОВ "Авіс-Аква" (Ліцензіат) було укладено Ліцензійний договір про передачу прав на використання знаків для товарів та послуг, за умовами якого Ліцензіар надає дозвіл Ліцензіатові на використання торговельних марок (знаків для товарів та послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

У Додатку №4 зазначається, що оплата за використання товарних знаків складає 4 (чотири відсотки) % від обсягу реалізації продукції протягом звітного періоду, яку вироблено із використанням даних товарних знаків. Додатковою угодою №1 до Ліцензійного договору передбачено, що оплата за використання товарних знаків складає 2,5 (два з половиною відсотки) % від обсягу реалізації продукції протягом звітного періоду, яку вироблено із використанням даних товарних знаків.

Відповідно до п. 14.1.225 ст. 14 Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Авіс-Аква" є виробником безалкогольних напоїв з моменту державної реєстрації та створювалось засновниками, у тому числі ТОВ - підприємство "АВІС", як самостійний суб'єкт господарювання саме для виробництва мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв.

При цьому, апеляційним судом вірно спростовано висновки суду першої інстанції про те, що позивач зареєстрований за однією адресою з ТОВ - підприємством "АВІС", оскільки чинне законодавство України не передбачає залежності порядку включення роялті до валових витрат та здійснення відповідних відрахувань від факту реєстрації за однією юридичною адресою контрагентів платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про дотримання та виконання сторонами умов ліцензійного договору, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківськими виписками, а відтак, і правомірність задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 №0001532310.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням наведеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль