Ухвала суду № 36969078, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/47632/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року у справі №805/8476/13-а за позовом державного підприємства “Донецька залізниця” до державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року державне підприємство “Донецька залізниця” звернулося в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, в якому просило скасувати вимогу про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності №05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року в частині пункту 41, яким позивача зобов’язано стягнути з особи, винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України внаслідок не використання у повному об’ємі своїх прав, передбачених умовами договору від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ, укладеного з ТОВ “Омега-Сервіс” та пункту 1 статті 550 Цивільного кодексу України щодо нарахування штрафу за невиконання зобов’язань щодо повного постачання товару, та внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи в межах терміну позовної давності по стягненню штрафу, підприємство недоотримало коштів на суму 3718,81 гривень, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Скасований пункт 41 вимоги державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Донецька залізниця” судові витрати з судового збору у розмірі 55гривень 95 копійок.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями державна фінансова інспекція в Донецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що з 26 листопада 2012 року по 19 лютого 2013 року ревізорами державної фінансової інспекції в Донецькій області проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства позивача за період з 1 квітня 2010 року по 1 жовтня 2012 року. За наслідком проведення ревізії складений акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року, який позивач підписав із запереченнями. Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області 9 квітня 2013 року на підставі висновків акту ревізії прийнята вимога № 05-05.1-10-14/3915 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, яка оскаржується позивачем в частині пункту 41. Вказаним пунктом вимоги від підприємства позивача вимагається стягнути 3718,81 гривень з особи винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України внаслідок не використання у повному об’ємі своїх прав, передбачених умовами договору від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ, укладеного з ТОВ “Омега-Сервіс” та пункту 1 статті 550 Цивільного кодексу України щодо нарахування штрафу за невиконання зобов'язань щодо повного постачання товару, та внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи в межах терміну позовної давності по стягненню штрафу підприємство недоотримало коштів на вищезазначену суму, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємства. При цьому, відповідачем не вказано, з якої саме особи належить стягнути 3718,81 гривень та не врахований факт припинення поставки бензину по договірних зобов’язаннях за ініціативою сторін через відсутність у позивача потреби у бензині та тарі.

Згідно викладеного в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пункту 41 стало встановлення ревізією порушення дотримання порядку виконання договору поставки бензину марки А-80 між позивачем та ТОВ “Омега-Сервіс” від 01.04.2010 року № Д/НХ-10448/НЮ та не виконаного в повному об’ємі з боку постачальника за умов відмови позивача як покупця від поставки бензину в повному об’ємі.

Суди першої та апеляційної інстанції,задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що оскільки взаємною згодою сторін угоди мало місце зміна умов договору за додатковою угодою між сторонами щодо суми договору на 37188,14 грн., тобто поставку бензину згідно правочину № Д/НХ-10448/НЮ від 1 квітня 2010 року було зменшено, а договір, фактично достроково припинений за згодою сторін, що виключає можливість стягнення будь-яких штрафних санкцій за недопоставлену продукцію, як вказано в акті ревізії та оскаржуваній вимозі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності направленої відповідачем вимоги в частині її оскарження та правомірність визначення відповідачем порушень вимог чинного законодавства, виявлених в ході проведеної ревізії стосовно обставин стягнення штрафних санкцій з постачальника бензину за умови відмови від подальшого постачання бензину з боку державного підприємства “Донецька залізниця” на підставі додаткової угоди до вищевказаного договору поставки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2010 року між державним підприємством “Донецька залізниця” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Омега-Сервіс” (постачальник) був укладений договір № Д/НХ-10448/НЮ поставки бензину марки А-90 в асортименті та кількості згідно специфікації, згідно умов якого, товар повинен бути поставлений постачальником протягом одного календарного дня від дня надання заявки покупцем. Загальна сума договору складає 2189838,30 грн.. Згідно пункту 9.3 договору постачальник за даним договором несе відповідальність у разі невиконання договірних зобов’язань, передбачених договором в частині поставки товару у вигляді сплати покупцю штрафу в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару. За порушення термінів поставки продукції постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції. Термін дії договору - з моменту підписання і до 31 грудня 2010 р.. При цьому, пунктом 12.2 договору передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід’ємною частиною. Додатковою угодою № 1 до договору № Д/НХ-10448/НЮ від 1 квітня 2010 року покупець і постачальник дійшли згоди змінити умови договору в частині зменшення суми договору на 37188,14 гривень, сума договору складає 2152650,16 гривень.

Відповідно частин 2-4 статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторони у добровільному порядку погодили пункт договору стосовно зміни його умов.

Згідно ч.ч.1-2 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи поставку бензину згідно правочину - договору № Д/НХ-10448/НЮ від 1 квітня 2010 року було зменшено, а договір, фактично достроково припинений за згодою сторін, що виключає можливість стягнення будь-яких штрафних санкцій за недопоставлену продукцію, як вказано в акті ревізії та оскаржуваній вимозі.

Так, відповідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеної законодавчої норми посилання відповідача у акті ревізії та оскаржуваній вимозі на пункт 1 статті 550 ЦК України є необґрунтованими, оскільки передбачає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Параграф 2 “Неустойка” Глави 49 ЦК України взагалі не визначає обов’язку сторони договору на стягнення неустойки, це виключно є правом сторони договору.

Разом з тим, в акті ревізії не зазначено, які саме негативні наслідки - збитки для залізниці мали місце у зв’язку з недопоставкою бензину, а вказано, що порушень щодо своєчасності та повноти виконання умов вказаного договору з боку постачальника та своєчасності розрахунків за поставлену продукцію з боку покупця ревізією не встановлено. Натомість, залізниця фактично отримала економію коштів на суму непотрібного їй бензину в розмірі 37188, 14 гривень.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо скасування вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року в частині пункту 41.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу державної фінансової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: