Ухвала суду № 36968928, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/12326/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі № 2а-12112/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Фараон»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2012 та прийнято нову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 16.07.2012 № 0002781503.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача щодо виявлених помилок (порушень) в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, поданої 07.06.2012 та зареєстрованої за № 15122, складено акт від 06.07.2012 № 901/15-3/32519011, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. а) абз. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: ненарахування та несплата позивачем до бюджету суми штрафу у розмірі 3% від суми недоплати.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002781503 від 16.07.2012 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 648,84 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості прийнятого податковим органом спірного повідомлення-рішення, оскільки позивач в уточнюючій податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2012 рік мав нарахувати штраф за квітень 2012 року, у зв'язку з уточненням позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З наведеного вбачається, що податкове зобов'язання за квітень 2012 року мало бути сплачено позивачем 30.05.2012.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, 07.06.2012 позивачем до ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, в якій нараховане податкове зобов'язання на квітень 2012 року у розмірі 47826,60 грн. (рядок 13). Зазначена сума податкового зобов'язання складається з нарахованої суми по раніше поданій декларації (14849,81 грн.) (рядок 14) та нарахованого до збільшення податкового зобов'язання (32976,81 грн.) (рядок 15).

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У відповідності із п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати). При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Аналізуючи зазначені норми, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що штраф передбачений пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, може бути накладено у випадку ненадіслання уточнюючого розрахунку або невключення виявлених сум до податкової звітності за наступні періоди, а також у разі несплати суми недоплати.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було вчасно (до 30.05.2012) сплачено податкове зобов'язання за квітень 2012 року у розмірі 47 826,60 грн., яке нараховане в уточнюючій декларації за 2012 рік, а саме 29.05.2012 у розмірі 14 849,81 грн. (платіжне доручення від 29.05.2012 №1294), 30.05.2012 року у розмірі 32 976,79 грн. (платіжне доручення від 30.05.2012 №1295.

Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу уточнюючу декларацію (до проведення камеральної перевірки), самостійно усунуто виявлені помилки, що не призвело до заниження податкового зобов'язання, колегія суддів вважає, що позивач правомірно не заповнив рядок 16 «Розмір заниження (недоплата) податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності минулих податкових періодів» та як наслідок рядок 19 «Сума штрафу», суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0002781503.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль