Ухвала суду № 36968895, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/12294/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Чулова С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 року

у справі № 0670/6305/12

за позовомДержавного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»доДержавної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» (далі по тексту - позивач, ДП «Житомирський бронетанковий завод») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) з урахуванням уточнень позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні, відповідач заявив усне клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на її правонаступника - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Житомирський бронетанковий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.12.2011року № 1276/23-0/07620094.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 1.20.9 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1, пп. 5.2 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.1, пп. 138.10.3, п. 138.10, п. 138.2 ст. 138, п. 102.1, п. 102.5 ст. 102, ст. 185, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.12.2011 року №0002012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 360720,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 1,00 грн., №0002022301, яким ДП «Житомирський бронетанковий завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 548030,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 137007,00 грн., №0002032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 381229,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 95307,00 грн., №0002042301, яким ДП «Житомирський бронетанковий завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99465,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 1,00грн. та податкове повідомлення - рішення від 30.12.2011 року №0002142301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2424432,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення від 22.12.2011року №0002012301 та №0002042301 було скасовано в повному обсязі, податкове повідомлення - рішення від 22.12.2011 року №0002022301 - залишено без змін, податкові повідомлення - рішення від 22.12.2011 року № 0002032301 та № 0002142301 від 30.12.2011року - скасовано частково.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП «Житомирський бронетанковий завод» та ТОВ «СКБ «Темп» укладено договір № 01/06-10 від 01.07.2010 року на виконання робіт по розробці конструкторської документації на складові частини виробу «Катран-М1» та технічним завданням на виготовлення сімейства бойових систем («Катран-М»).

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - актом прийому передачі.

Розрахунки за виконані роботи по розробці конструкторської документації були оплачені у вигляді передоплати, згідно п. 4.2 даного договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Житомирський бронетанковий завод» та ПП «КОЛДВЕЙ», ПП «Вєнсан», ПП «Ольвія-Агро», ТОВ «НВП «Екопроф», ДП Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт», ФОП ОСОБА_3 були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів та послуг.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками - фактур, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання ДП «Житомирський бронетанковий завод» придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти, на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов