Ухвала суду № 36968892, 13.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2014 р. м. Київ К/9991/53478/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2а-7072/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання дій незаконними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 30.12.2009 № 0002021522/0, від 02.02.2010 № 0002021522/1, від 17.03.2010 № 0002021522/2, від 26.05.2010 № 0002021522/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Чугуївська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність і необґрунтованість висновків судів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.12.2009 № 0002021522/0, від 02.02.2010 № 0002021522/1, від 17.03.2010 № 0002021522/2, від 26.05.2010 № 0002021522/3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80761,00 грн. основного платежу та 16152,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 21.12.2009 № 1471/1522/34567376, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками податкового органу порушення позивачем вимог наведених норм закону полягає в тому, що позивач, не зважаючи на висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 26.01.2009 № 56/2311/34567376 , про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податковий орган дійшов висновку про необхідність зменшення позивачеві залишку від'ємного значення в сумі 931426,00 грн., не зменшив від'ємне значення за жовтень 2009 року в сумі 391890,00 грн., в результаті чого завищив податкове зобов'язання в сумі 80761,00 грн. за цей період.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про протиправність донарахування позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання, оскільки правові підстави для цього відсутні. Позиція відповідача про обов'язок врахування підприємством висновків попередньої перевірки, викладених в акті, при декларуванні показників наступних податкових періодів не ґрунтується на нормах закону.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом не приймалося відповідне податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун