Ухвала суду № 36968884, 20.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2014 р. м. Київ К/9991/917/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі №2а-7535/09-1370

за позовом Українсько-Кіпрського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Хвиля»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010, позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова №0001872321/3/23972674 від 26.08.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001872321/3/23972674 від 26.08.2009 про визначення податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6457611,50 грн., у т.ч. 3352723 грн. за основним платежем та 3104888,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, стали висновки акта перевірки № 1688/23-209/23972674 від 10.08.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.п.1.1, 1.2, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від?ємне значення об?єкта оподаткування за 2007 рік на загальну суму 2236916 грн. та за І півріччя 2008 року на суму 522539 грн., донараховано податкове зобов?язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3352723 грн., у тому числі за 2007 рік на 2857054 грн., І півріччя 2008 року 495669 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.1999 учасники позивача СП ТОВ «Ренесанс-ДР» та фірма «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед» уклали з Європейським банком реконструкції та розвитку договори застави належних їм часток в статутному фонді позивача (відповідно 4% та 48,8%) в забезпечення зобов?язань позивача перед банком по кредитній угоді від 10.12.1997, укладеній між позивачем та банком.

У зв?язку з невиконанням позивачем своїх зобов?язань по вказаному кредитному договору 03.11.2000 всі його зобов?язання виконала компанія «Хаджс Нетворк Сістемс», яка виступила гарантом за вказаною кредитною угодою.

19.12.2000 банк уклав з гарантом договір уступки прав та обов?язків за кредитною угодою від 10.12.1997 та договорами застави часток в статутному фонді позивача від 21.09.1999, що були укладені між банком та СП ТОВ «Ренесанс-ДР», фірмою «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед».

Разом з тим, компанія «Хаджс Нетворк Сістемс», до якої перейшли всі права заставодержателя, уклала з компанією «Ліфпрем Компані Лімітед» договір уступки прав від 23.05.2007, за яким остання набула прав заставодержателя за договорами застави часток у статутному фонді позивача від 21.09.1999, що були укладені між банком та СП ТОВ «Ренесанс-ДР», фірмою «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед».

У зв?язку з невиконанням позивачем своїх зобов?язань за кредитною угодою компанія «Ліфпрем Компані Лімітед» вступила в право власності на заставлені частки в статутному фонді позивача.

Таким чином, компанія «Ліфпрем Компані Лімітед», реалізуючи свої права заставодержателя, звернула стягнення на заставлене майно та вступила у право власності на заставлені частки СП ТзОВ «Ренесанс-ДР», фірми «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед», ввійшла до складу учасників та стала власником 52,8 відсотків статутного капіталу товариства.

При цьому СП ТОВ «Ренесанс-ДР», фірма «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед» не здійснювали виходу з числа учасників товариства, оскільки в розглядуваному випадку відбулося відчуження їх часток на користь компанії «Ліфпрем Компані Лімітед» на підставі відповідного договору застави.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про помилковість висновків податкового органу про необхідність включення позивачем до складу валового доходу в ІІІ кварталі 2007 року як безповоротної фінансову допомоги суми коштів, отриманих як банківський кредит, частина зобов?язань по якому погашена третіми особами (СП ТОВ «Ренесанс-ДР» та фірмою «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед»), оскільки кредитна угода та договори застави не містять положень про припинення кредитних зобов?язань за кредитною угодою у зв?язку із зверненням кредитором стягнення на заставлені частки в обсязі всієї заборгованості по кредиту чи в обсязі вартості заставлених часток.

У випадку звернення стягнення на заставлене майновим поручителем майно (майнові права) в останнього виникає право вимоги на суму погашених за рахунок заставленого майна зобов?язань, оскільки частина боргового зобов?язання погашена за рахунок заставленого майновим поручителем майна не припиняється і підлягає сплаті новому кредитору майновому поручителю, тому погашена частина боргового зобов?язання не являється безповоротною фінансовою допомогою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по причині того, що підлягає сплаті майновому поручителю, який задовільнив вимоги первісного кредитора в борговому зобов?язанні.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в статутний фонд позивача його учасниками ВАТ «Укртелеком» та Львівська державна залізниця здійснені внески у вигляді майнових прав, пов?язаних з отриманням ліцензії на здійснення діяльності по зв?язку і на використання частот. Учасниками товариства на підставі експертного висновку було погоджено вартість цих внесків, зокрема, внесок ВАТ «Укртелеком» оцінений в суму 5053200 грн., а внесок Львівської державної залізниці в суму 5091800 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За змістом ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Отже, за змістом наведеної норми майнове право як окремий об'єкт цивільних прав може належати особі на праві власності.

Таким чином, при внесенні майна (у тому числі нематеріальних активів) учасниками товариства до його статутного фонду відбувається передача прав власності на таке майно за компенсацією у вигляді корпоративних прав у статному фонді.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999, нематеріальний актив це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Пунктом 5 вказаного Положення до складу матеріальних активів також віднесені інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо), при цьому вказаний перелік не є вичерпним.

У свою чергу, п. 1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що нематеріальним активом, зокрема, є такі права, що можуть бути об'єктом права власності.

Відтак, оскільки вказані права можуть бути об'єктом права власності та належати особі, вони можуть охоплюватися поняттям «нематеріальний актив».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що майнові права, які витікають із статутних зобов?язань по отриманню ліцензій, що внесені Львівською державною залізницею та ВАТ «Укртелеком» до статутного фонду позивача, слід вважати нематеріальними активами.

Податковим органом не заперечується наявність на балансі позивача права на користування майном, не спростовано факт використання таких прав у господарській діяльності, що дає підстави для висновку, що здійснена позивачем амортизація таких активів, які входять до складу статутного капіталу підприємства у даному випадку була здійснена відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук