Ухвала суду № 36968881, 20.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2014 р. м. Київ К/9991/61931/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представник позивача Ульяненко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі №2а-3058/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 19.09.2011 №0002372350 та №0002382350.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Т.М.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 05.09.2011 №252/23-50/14073675.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 4947500,00 грн.; пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 22 036 839,00 грн.

Зазначені порушення мотивовані тим, що ТОВ «Фірма «Т.М.М.» безпідставно віднесло до рядка 1.2 «Витрати звітного періоду» Додатку до декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року суму 19790000,00 грн. - внесок засновника до статутного фонду ТОВ «Фірма «Т.М.М.» у вигляді акцій, що призвело до заниження рядка 01.4 «Прибуток від операцій з цінними паперами, деривативами2 на загальну суму 19790000,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 19790000,00 грн.; завищено валові витрати на суму 2500000,00 грн. за 2010 рік, оскільки згідно даних автоматизованих систем, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання ТОВ «Фірма «Т.М.М.» в грудні 2010 року цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «Технотрейд-Імпорт», ТОВ «Кубера Плюс», ТОВ «ТБ «Радегаст-Харків», ТОВ «Фірма «САТ Імпекс», ТОВ «Фінвестбуд», ПП «Світ Касандри-350», ТОВ «Техно Груп», з огляду на не підтвердження поставок по ланцюгу постачання, а тому зазначені договори відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» полягають у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року внаслідок укладання нікчемних правочинів, про що зазначено вище.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2011 №0002382350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6184375,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4947500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1236875,00 грн. та №0002372350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 27546048,00 грн., в тому числі за основним платежем - 22036839,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5509209,75 грн.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Касаційна скарга контролюючого органу стосується виключно заперечення правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками проведених у грудні 2010 року позивачем операцій з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «Технотрейд-Імпорт», ТОВ «Кубера Плюс», ТОВ «ТБ «Радегаст-Харків», ТОВ «Фірма «САТ Імпекс», ТОВ «Фінвестбуд», ПП «Світ Касандри-350», ТОВ «Техно Груп», які на його думку є безтоварними, спрямованими виключно на отримання податкової вигоди, внаслідок укладення нікчемних договорів. Заперечень щодо постановлених судових рішень в іншій частині позовних вимог касаційна скарга не містить.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом грудня 2010 року ТОВ «Фірма «Т.М.М.» (покупець) уклало з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «Технотрейд-Імпорт», ТОВ «Кубера Плюс», ТОВ «ТБ «Радегаст-Харків», ТОВ «Фірма «САТ Імпекс», ТОВ «Фінвестбуд», ПП «Світ Касандри-350», ТОВ «Техно Груп» (продавці) договори купівлі-продажу товарів.

На виконання умов зазначених договорів позивачу здійснено поставку товару (обладнання, будівельні матеріали, електротовари), згідно видаткових накладних, датованих груднем 2010 року, на загальну суму 132221034,00 грн.

ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «Технотрейд-Імпорт», ТОВ «Кубера Плюс», ТОВ «ТБ «Радегаст-Харків», ТОВ «Фірма «САТ Імпекс», ТОВ «Фінвестбуд», ПП «Світ Касандри-350», ТОВ «Техно Груп» видані позивачу податкові накладні, датовані груднем 2010 року, на загальну суму 132221034,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22036839,00 грн.

При цьому реальність господарських операцій підтверджується наявними у позивача первинними документами, зазначені операції відповідають меті господарської діяльності позивача, основним видом діяльності якого є будівництво, оплата за товар здійснена в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків.

На час укладення та виконання договору контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних здійснено у відповідності з вимогами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, відповідних обставин у розглядуваній справі судами встановлено не було.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи, а саме господарські договори купівлі-продажу, договір комісії із специфікацією, видаткові накладні, виписки банку, відомості бухгалтерських рахунків, згідно яких частина придбаного товару реалізована на користь третіх осіб (ТОВ «Спарта», ТОВ «АКДП Плюс», ТОВ «Костарика-10»); інша частина товару, необхідного для будівництва (цегла, сітка для цегляної кладки, емаль, електротехнічне обладнання), зберігається на складах підприємств-постачальників, що підтверджується договорами зберігання, актами передачі матеріалів на зберігання, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та відображено в бухгалтерському обліку позивача відповідними проводками; датчики тиску п'єзоелектричні призначені для реалізації за зовнішньоекономічним контрактами.

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «Технотрейд-Імпорт», ТОВ «Кубера Плюс», ТОВ «ТБ «Радегаст-Харків», ТОВ «Фірма «САТ Імпекс», ТОВ «Фінвестбуд», ПП «Світ Касандри-350», ТОВ «Техно Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб?єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення. Порушень норм матеріального чи процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, на які не було посилань в касаційній скарзі не встановлено. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук