Ухвала суду № 36968822, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/40971/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а-6357/10/1070

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Аіро Кейтерінг

Сервісіз Україна"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської

області

третя особа: Державне підприємство „Міжнародний аеропорт „Бориспіль"

про скасування податкових повідомлень - рішень ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями „Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: №0061952310/0 від 06.11.2009, №0061952310/1 від 11.01.2010.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 скасовано в скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0061952310/0 від 06.11.2009; № 0061952310/1 від 11.01.2010 в частині щодо стягненні 384080 грн., щодо стягненні штрафних санкцій в сумі 165040, 60 грн., в цій частині відмовити у задоволенні позову, в іншій частині постанову суду залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської

області оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями „Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" оскаржила її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку та складено складено акт №3/23-80/24210469 від 27.10.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0061952310/0 від 06.11.2009, яким позивачу визначено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2008 року 582200 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", в частині донарахування податку на додану вартість за ставкою 20 % до експортних операцій, обсяг яких не перевищує 100 євро; пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 35337 грн. за серпень 2007 року на 15770 грн. за вересень 2007 року; п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 6.1 ст. 6 ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997, в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку по так званих "Супровідних послугах".

В порядку адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації України від 03.11.2009 №11253/6/23-6016 сума завищеного бюджетного відшкодування зменшена на 57, 7 тисяч грн. з причини повторного виключення із зазначеної суми рядку 23.4 в розмірі 54, 7 тис. грн. при здійснення податковим органом розрахунку від'ємного значення з податку на додану вартість та арифметичної помилки у акті перевірки у сумі 2, 9 тис. грн., в іншій частині висновки вищезазначеного акту перевірки залишені без змін.

Відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0061952310/1 від 11.01.2010, яким позивачу визначено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2008 року 582200 грн.

Судами операції з поставки товарів та послуг, які комплексно необхідні для обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, оподатковуються за нульовою ставкою, якщо надання таких товарів та послуг безпосередньо пов'язане з виконанням рейсу.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За загальним правилом товари вважаються експортованими платником податку в разі. Якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до п. 11 „Положення про вантажну митну декларацію", затверджену Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року, ВМД заповнюється на товари, які переміщуються через митний кордон України юридичними і фізичними особами (підприємцями) і митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, крім підакцизних товарів, які декларуються незалежно від їх вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав всі вимоги щодо митного оформлення таких товарів, при цьому якщо ВМД не складалась відповідач не мав права вимагати ці документи і пов'язувати наявність ВМД з нульовою ставкою податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що донарахування податку на додану вартість за ставкою 20 % до експортних операцій, обсяг яких не перевищує 100 євро з поставки продуктів харчування на борти повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для перевезення пасажирів або вантажів є необґрунтованим.

Стосовно безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтвердженими податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 35337 грн. за серпень 2007 року на суму 15770 грн. за вересень 2007 року.

Позивачем надано всі необхідні накладні та вантажно-митні декларації, які підтверджують заявлений позивачем податковий кредит, то заявлені відповідачем суми в розмірі 35336, 85 грн. та 15769 грн., які, на думку відповідача, не відносяться до суму податкового кредити безпідставні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на четвертому аркуші декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року зазначено що до декларації додано оригінали п'яти основних аркушів вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операції у кількості 17 штук на 29 аркушах, що відповідає опису та акту відповідно до якого вони були передані Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем надано оригінал п'ятого основного аркушу вантажно-митної декларації по операціям з Lufthansa Services Holding і як наслідок заниження податкових зобов'язань податку на додану вартість за ставкою 20% у розмірі 59679 грн. не доведено відповідачем.

Між позивачем ДПП „Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" та ДМА „Бориспіль" було укладено Договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20 від 25.02.1997, в якому сторонами було застосовано термін "аеропортний збір", сторони 12.02.2001 уклали Доповнення №3 до Договору про оренду приміщення аеропорту, яким замінили слово "аеропортний збір" на слова "платіж за супровідні послуги".

На підтвердження надання супровідних послуг позивачем були надані акти виконаних робіт, у яких відсутні обов'язкові реквізити.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з податкових накладних, рахунку-фактури, акта приймання-здачі виконаних послуг вбачається, що останні складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з них фактично не можливо визначити, які саме "супутні послуги" були надані позивачу, в якій кількості (по окремим видам супутніх послуг) та неможливо встановити місце надання кожної послуги, а отже і сам факт поставки (надання) таких послуг.

Окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій, за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві.

У результаті неналежного оформлення первинних документів, позивачем неправильно була визначена база оподаткування та неправомірно включено до складу податкового кредиту суми по супровідних послугах, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 384080 гривень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011у справі № 2а-6357/10/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011у справі № 2а-6357/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко